fbpx

Життя в Америці цього варте, повірте. Щоб жити влаштованим і комфортним життям, я відмовилася назавжди від своєї мрії, адже ще років з 18-ти я дуже хотіла стати мамою. Моя рідня мене не розуміє, спілкуються зі мною дуже стримано і холодно. Авжеж, я заради чоловіка

Ми з сестрою Уляною росли у люблячій повній родині. Батьки нас у всьому підтримували, обидві ми вивчилися в хороших університетах. Я вчилася на міжнародних відносинах, у мене була практика, коли я познайомилася з Остіном, американцем, старшим за мене на 12 років. У нас все серйозно закрутилося.

Уляна, моя старша сестра, на той час вже була заміжня. Все у них з чоловіком було добре, але через проблеми зі здоров’ям, які моя сестра пройшла у підлітковому віці, спеціалісти винесли Уляні вердикт: вона не зможе стати мамою. Вони з чоловіком усиновили хлопчика, ми всі любимо Данилка, він став нам рідним. Але, звичайно, всі пам’ятають, що хлопчик насправді – прийомний син, хоч це, по суті, не має ніякого значення.

Я ж закохалася у зваженого, розсудливого, але дуже чарівного Остіна. Коли я вперше побувала у нього в гостях у штаті Вісконсин, у його заміському будиночку під лісом, я одразу зрозуміла: це мій рай, я хочу тут і з цим чоловіком прожити все життя! Потім, щоразу буваючи у цьому казковому місці, я тільки переконувалася у своєму бажанні. Остін був чоловіком моєї мрії, а його будинок – місцем сили для мене, де я відчувала себе захищено, спокійно і щасливо.

Словом, ми з Остіном побралися після того, як я закінчила університет, і я переїхала до нього в Америку. Я вже тут 15 років, працюю перекладачкою в одній міжнародній агенції.

І все б в цій історію було ідеально. Якби не одне “але”. Справа в тому, що у мого чоловіка була від початку до мене одна вимога, яку я прийняла і погодилася з нею.

Остін виріс у багатодітній родині, де крім нього, старшого, є ще 7 дітей. І коли Остін став дорослим, він вирішив чомусь, що не хоче власних дітей, ніколи. Ну ось так. І він чесно про це говорив жінкам, з якими його зводила доля. І вони не погоджувалися на його умову. Я ж погодилася, бо покохала саме Остіна. До сьогодні не жалкую про свій крок, я дуже щаслива у шлюбі, не на дітях єдиних тримається родина і гармонійні стосунки.

Нам з чоловіком добре вдвох, ми спілкуємося з його і моїми рідними, подорожуємо, успішно будуємо кар‘єри. У нас комфортне влаштоване життя, нам цікаво вдвох пізнавати цей світ і одне одного. Життя в Америці з Остіном варте моєї пожертви материнством, повірте.

Так, щоб жити влаштованим і комфортним життям, я відмовилася назавжди від своєї мрії, адже ще років з 18-ти я дуже хотіла стати мамою. Та я, як я вже сказала, ні про що не шкодую. Мрії і прагнення змінюються разом з плином життя, так сталося і зі мною, зараз у мене інші цінності і пріоритети.

Але мої рідні, особливо батьки, та і сестра, не зрозуміли мене. Спілкуються зі мною дуже стримано і холодно. Авжеж, на їхню думку, я заради чоловіка відмовилася від головного призначення жінки – материнства. А ще – позбавила батьків стати справжніми бабусею і дідусем. Ну, ви зрозуміли…

Знаю, в їхніх очах це, може, так і виглядає. Але чому я повинна задовольняти їхні плани і амбіції? У сестри немає можливості народити, але я в цьому не винна! Та мама, тато і навіть сестра планувати саме за мій рахунок заповнити свої потреби, не враховуючи при цьому моїх бажань. І це, я вважаю, в корені не правильно.

Я люблю саме те життя, яким живу. Люблю Остіна і свій будинок під лісом, нехай у ньому і не тупотять дитячі ніжки. Зате у ньому живе наше кохання, потріскують дрова у комині, муркотить величезний рудий кіт, а зовсім поруч – прадавній ліс, наповнений старими мудрими деревами, гігантською папороттю і пташиним співом.

Автор – Олена М.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page