– Життя в одній квартирі з 70-річною тещею не входило в плани Льоні, але почувши, що в тої хороша пенсія – дав добро. – Так, але прошу дотримуватись певних правил: не плентатись під ногами, коли я в домі, говорити пошепки, якщо я на кухні, ви не маєте права туди заходити. Зрозуміло? – Старенька не вірила своїм вухам. – З ким всі ці роки живе моя дочка?
Ольга Григорівна постукала в двері.
Льоня не чув. Він був занадто зайнятий. Він дивився цікавий фільм. Та й не було такого, щоб теща приходила до нього поговорити.
Так вже вийшло, що вони були змушені жити разом. Матері Інни за 70, вона одна в далекому місті, батька вже давно немає, хто там за нею догляне.
Ось дружина Інна і привезла свою матір в їх квартиру.
Льоня спершу протестував, але коли дізнався, що теща буде свою пенсію перераховувати і велика частина господарських справ на неї спишеться, погодився.
– Тільки мене не чіпай, – сказав він дружині і та кивнула. Хоч так погодився і на тому дякую.
Ось тоді Ольга Григорівна і побачила, як насправді живе її донька.
Що вона знала? Що дочка живе з чоловіком у Львові, що є у них своя квартира. Дітей немає, але до цієї думки вона звикла.
– Живуть для себе, ну й добре.
Іноді заїжджала, помічала, що зять неговіркий, похмурий, трохи суворий, але хіба це настільки важливо. Живуть, чисто, затишно, дочка щаслива.
Знала б вона, як Інна бігає за тиждень до приїзду мами: вичищає квартиру, заповнює морозилку м’ясом, купує квіти на стіл.
Але тут теща живе з ними і правди не приховаєш.
Леонід відразу хотів показати, хто в домі господар. Головне правило “Не плентатись під ногами”. Якщо він на кухні, ніхто не повинен туди входити. Ванна не повинна бути зайнята, коли він вирішив помитися. І говорити треба тихо, а краще взагалі мовчати, коли він дома.
Перший час теща намагалася дотримуватися цих правил, але потім стала розуміти, що так довго вона не витримає. Вона і так часто хворіла, а тут ще таке поводження. Дочка звичайно намагалася мамі в усьому догодити, але мати ж все бачила.
– Що? – гаркнув Леонід.
Ольга Григорівна відкрила двері і увійшла.
Льоня не очікував такого нахабства. Минуло три місяці після того, як теща переїхала. За весь цей час він їй ні слова не сказав, хоча дружині висловлював.
– Синку, поговоримо?
Леонід не бажаючи встав, подивився на двері, за якими повинна була ховатися дружина, яка знала про порядок.
– Я вже лягаю і взагалі…
– Це швидко.
Льоня напрягся.
– Я хочу, щоб ти залишив мою дочку, – спокійно сказала вона.
Льоня не дочув, вона хоче що?
– Та що ви таке? Так як ви смієте? – занервував Леонід, але Ольга Григорівна різко приклала свій вказівний палець до рота і прошепотіла:
– Тихо! Я можу. Правда, моя дочка цього не може. Вона у мене лагідна. А я можу все.
Льоні стало якось незатишно.
– Даю тобі місяць. Не більше. Через місяць щоб духу твого не було.
Якщо дочка була такою нерішучою, то в ній цієї рішучості було за трьох.
Льоня через місяць з’їхав. Вони подали документи на розлучення, і розміняли квартиру.
Що скажете? Добре вчинила Ольга Григорівна?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
