Рік тому не стало нашого тата. Цю втрату ми переживаємо досі. Батько довго хворів, і ми готувалися до найгіршого.
Ми з сестрою вже дорослі, маємо свої сім’ї. Потрібно жити далі, виховувати дітей. Жити далі вирішила і наша мама, яка, як виявилося, всю спадщину тата залишила собі.
Людмилі, моїй сестрі, зараз 30 років, а мені 27. У обох є діти та чоловіки. Хоча ми вже дорослі, фінансова допомога ні для кого з нас не зайва. Батько ж у нас був забезпеченим.
Коли його не стало, мама успадкувала його трикімнатну та однокімнатну квартиру його батьків, а також заміський будинок.
Ну ось тут все й почалося, коли ми дізналися, що нічого не отримаємо у спадок від батька.
Зізнаюся чесно, ми з сестрою не чекали такого від мами. Вона вдовіла рік тому, але пережила втрату чоловіка, мабуть, простіше, ніж ми з сестрою. Я так кажу тому, що мама дуже швидко вирішила, що робитиме з усім майном.
Вона вже все спланувала, ні з ким не обговорила і повідомила про своє рішення, просто поставивши перед фактом.
У татовій родині всі були не бідні, він один зміг, як то кажуть, пробитися. До останнього він був на добрій посаді. Батько завжди мав збереження на чорний день. На жаль, чорний день для нього настав дуже скоро, тоді тато продав машину, щоб розрахуватися за лікарняними рахунками, але йому вже нічого не допомогло.
А коли фахівці сказали, що жити йому лишилося недовго, він заборонив продавати нерухомість.
Мама зараз живе сама у трикімнатній квартирі і приводить туди свого нового кавалера. Однокімнатну квартиру мати віддала в оренду, щоб було чим розраховуватися з боргами, адже вона вже кілька років на пенсії.
Ну а ми з чоловіком живемо у квартирі, за яку виплачуємо іпотеку. Моя сестра жила у квартирі свого чоловіка у Харкові.
За півроку, як тата не стало, ми з сестрою вирішили, що могли б розділити спадщину батька. Можна було б розміняти трикімнатну квартиру, одну залишити мамі для життя, а іншу продати і гроші розділити між нами з сестрою, нам не завадила б допомога. Всі б були задоволені.
Якось ми зібралися всі разом, і мама сказала, що ніякої спадщини ми не отримаємо.
– Коли тато зрозумів, що має мало часу, він переписав своє майно на мене. Ви молоді, все життя у вас попереду. Будуйте будинки, купуйте спільне житло, а на старості я порівну розділю між вами всю спадщину. Зараз я здаватиму квартиру, як і раніше, а цю, трикімнатну, я не продам. Тут я прожила найкращі роки свого життя з вашим батьком, тут буду жити й надалі.
Сказати, що ми були в в осаді, це нічого не сказати. Ми з чоловіком спокійно поставилися до такої витівки, чужого моєму чоловіку не треба, самі якось упораємося.
А чоловік Люди перестав спілкуватися із мамою. Адже недавно вони втратили квартиру в Харкові, перебралися в Київ і орендують житло, а це не дешево. Мама їх до себе не запросила.
Сестра дуже засмучена, вона теж просиділа кілька місяців біля батька, не відходила від нього. І ось чим їй відплатили обоє батьків. Ну добре квартири, але будинок можна було сестрі віддати? Не розумію маму, навіть теплі почуття до неї зникли.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
