fbpx
життєві історії
Жив я разом с синочком Петриком вже два роки. Рівно стільки часу тому нас покинула його мати. Не знаю, як так можна, але Бог їй суддя. Ми жили виключно чоловічою компанією. Розкидали по квартирі шкарпетки, не мили посуд і не доглядали за вазонами. Через два роки в нашому будинку зникла навіть згадка затишку. І ось я привів у дім обраницю, яка здалася по всім параметрам “нічого так”. Петрусь їв своє морозиво, а я намагався пояснити йому, чому раптом ця тітка буде жити з нами

Жив я разом с синочком Петриком вже два роки. Рівно стільки часу тому нас покинула його мати. Не знаю, як так можна, але Бог їй суддя. Буває, закохуються вдруге або втретє, але власна дитина – це взаємна любов на все життя. Але наша мама поміняла Петруся на чоловіка…

Ми жили виключно чоловічою компанією. Розкидали по квартирі шкарпетки, не мили посуд і не доглядали за вазонами. Через два роки в нашому будинку зникла навіть згадка затишку. Було трохи прикро, але мене це особливо не напружувало. Останньою краплею стало те, що я так і не зміг відмити чайник від крапель жиру. Раптом я зрозумів, що так більше жити не можна!

А потім я познайомився з однією дуже приємною жінкою. У Людмили були гарні блакитні очі і добра посмішка. Ми зустрічалися півроку, і я вирішив, що пора нам спробувати пожити на спільній території. Залишилося донести моїй дитині, що тепер з нами буде жити ще хтось.

Петрусь їв своє морозиво, а я намагався пояснити йому, чому раптом ця тітка буде жити з нами. Ремарка: маму свою він не пам’ятає. Вона пішла, коли йому ледь виповнилося два роки. Син уважно вислуховував мої аргументи, потім косо подивився на мою пасію і кивнув.

Після переїзду Люди наша квартира просто перетворилася. Буквально за вихідні звідкись з’явилися фіранки, чисті сковорідки, чайник і плита, а на підвіконнях почали рости квіти. Моя жінка напекла випічки, приготувала плов і борщ. Петрик наминав свої улюблені страви за дві щоки, потім трохи зніяковів і відсунув тарілку.

– Знаєш, тату, а давай вона у нас залишиться! Тітка твоя начебто нічого!

Так ми тепер і живемо втрьох: я, Петрусь і «тьотя Люда начебто нічого». І скоро у нас буде поповнення!

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page