Поки що варіанта іншого немає, фінансово не витягнемо.
В принципі живемо дружно, бувають непорозуміння, але в загальному все дуже і дуже непогано.
Але вчора я просто отетеріла дещо! Тепер думки в голові ведуть хоровод і не дали вночі заснути.
Справа в тому, що День народження донечки Софійки – моє улюблене свято в році, я на нього чекаю як дитина, готую малій подарунки. Мого захоплення і трепету ніхто не підтримує, до речі, всі вважають, що це звичайний день.
Вчора поклала доньку раніше і пішла на кухню упаковувати Софійці подарунки, настрій був хороший, я дуже люблю цю справу, завжди уявляю, як донечка їх побачить і зрадіє.
Але тут прийшла свекруха, з кислою міною подивилася в ящик і почала бубоніти, що багато, що балую, “Ось розпестиш, тоді біда буде!”, “Я своїм зазвичай цукерки дарувала і одну іграшку” а тут всього багато занадто.
Я їй пояснюю, що ціна цього подарунка не перевищує 500 гривень і що я не вважаю це занадто багато.
Вона все одно сидить і бубонить і бубонить, що на 5-річну дитину не варто витрачати такі гроші. Кажу, що раніше були не ті часи. Вона відповідає, що зараз теж не легко. Так, з фінансами у нас зараз важко, але саме ці гроші зовсім не вирвані із сімейного бюджету.
Кажу їй, що можете внучці нічого не купувати, торт вафельний перемастимо згущенкою – та й досить, вона почала ображатись, мовляв, я їй послугу роблю.
Говорю їй, що я теж люблю свій день народження, що мені теж в дитинстві дарували багато подарунків і від цього гірше я не виросла, говорю що у кожної сім’ї свої правила. І в нас буде ось так, бо до всіх свят готуюся я, а чоловік абсолютно байдужий до вибору подарунків.
Прошу її, що не псуйте Софійці цей момент, підіть краще телевізор подивіться, щоб ми не розводили тут дискусію.
А мама чоловіка відповідає, що її так не балували, і вона своїх не балувала і знову суцільний монолог. Що іграшок уже повно, що все це викинеться на сміття, що марна трата грошей, і взагалі все пропало. Хоча у нас за 4 роки максимум 5-10 поламаних іграшок, і більшість з них просто вийшли з ладу, а не дитина їх зламала.
І тут я не витримала, одним словом.
Хотіла спокійно попакувати подарунки, отримати задоволення від процесу, а отримала негатив і невиразні відчуття всередині.
Найсумніше, що чоловік підтримує свою матір у тому, що все дарма і занадто багато для дитини. Тому поскаржитися особливо і нема кому.
А ви як вважаєте, це забагато для 5-річної дитини – 500 гривень на подарунок?
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла
- Я дуже не хочу, щоб синочок платив аліменти колишній, вона й так все хитро обставила. Все, вони для нього – перегорнута сторінка! Ми з сином не знаємо, що й робити. Після весілля молодих я дозволила їм жити у моїй квартирі. Василя на той момент вже не стало. Сама переїхала до приватного будинку. Катя наполегливо потребує грошей щомісяця. Хіба треба платити аліменти на неповнолітніх дітей, якщо віддав квартиру? А якщо її взагалі скоро чужий дядя ростити буде, вітя якийсь чи саша?
- Коли мені було 23 роки і мене в селі ніхто заміж не кликав, а мама й тато вже насідали, адже їм ще молодших треба піднімати, я поїхала зі знайомою в Польщу і там через кілька років вийшла заміж за літнього поляка. Тепер я ще молода і досить заможна вдова з квартирою у старому будинку у Кракові. Вчора зібрала речі мами й сестер – ну скільки можна? Мама пообіцяла залишити мене без спадщини
- Так, я залишила свого сина, але ж не на чужу людину, а на рідну бабусю, а сама подалася за Євгеном до Херсону. Я ж мала право на кохання. Але якщо мене Євген любив, то про мого сина і чути нічого не хотів. Та зараз все змінилося, Євген покинув цей світ, а його діти прогнали мене з квартири. Я надіялась, що Богдан подасть мені руку допомоги. Єдине, що він сказав: “Ти проміняла мене на чоловічі штани! Бачити тебе не хочу!”
- Вчора Іванка прийшла до мене на чай ввечері і розповіла історію, в яку мені важко повірити. Прокинулась вона вночі від того, що по всій кімнаті були розпилені улюблені її парфуми, які так любив Василь. Та так сильно, а Іванка говорить, що вже давно ними і не користувалась, тому здивована була, як це могло трапитись, адже в будинку окрім неї більше нікого не було. А зранку на підлозі знайшла папірці від улюблених цукерок Василя. І ось сиджу я і думаю, чи фантазія так розбушувалась, чи дійсно правда