fbpx

Живемо в квартирі батьків чоловіка. Свекри переїхали за місто, квартиру залишили Ромі, але ключі у них є. Затишна двушка, недалеко від нашої роботи. Дітей у нас поки що немає. Але є котик-пустун. Чоловік якось на роботі взяв кілька камер, щоб спостерігати за тим, що робить кіт, поки нас немає вдома. Бо кілька разів котисько згриз дроти від телевізора і зарядку від ноутбука. І ось бачимо по камері свекруху Марію Вікторівну у нас дома, краде

Я заміжня вже два роки. Живемо в квартирі батьків чоловіка. Свекри переїхали за місто, квартиру залишили Ромі, але ключі у них є. Затишна двушка, недалеко від нашої роботи. Дітей у нас поки що немає. Але є котик-пустун.

Чоловік якось на роботі взяв кілька камер, щоб спостерігати за тим, що робить кіт, поки нас немає вдома. Бо кілька разів котисько згриз дроти від телевізора і зарядку від ноутбука.

Камери стоять вже кілька тижнів. За допомогою wi-fi можна до них підключитися і подивитися, що відбувається вдома. Іноді чоловік так мене тролить, якщо забуде відключити, коли повертається додому. Типу дзвонить і такий «Досить жерти!». Але справа не в цьому.

Так ось, я говорила, що у батьків чоловіка є ключі. Точніше у мами Марії Вікторівни. Вона іноді у нас може побути недовго, коли приїжджає до подруг. Щоб не чекати вечірнього автобуса на вокзалі, вона йде до нас. Ну, наче все нормально. Правда, двері вона відкриває своїми ключами, навіть коли ми вдома. У двері принципово не дзвонить. Це не дуже приємно, але потерпіти мамині заскоки можна.

Днями я пішла в салон. Стрижка, фарбування, манікюр. Ну, поки сиділа з фарбою, вирішила подивитися, що робить наша пухнаста шкода. І що ж я побачила?

А побачила я свою свекруху. Вона нахабно бігала по квартирі, шарилася по нашим шафам, залізла в нашу заначку, порахувала, скільки там грошей. Потім пішла у ванну, там теж камера. «Мама», поки ніхто не бачить, одсипала собі з великою пачки порошку кілька стаканів з гіркою в пакетик. Потім відлила з мого шампуню в окрему баночку. В мою пляшку долила водички з-під крана.

Потім вона теж саме зробила з миючим для посуду. «Поділилася» засобом для миття унітазів та миючим для грубки. Скільки ж у неї тари було заздалегідь наготовлено! Відразу зрозуміло, що це не вперше, і точно не в останнє. І це не випадково, а заздалегідь продуманий хід!

Коли після салону я повернулася додому, Марія Вікторівна сиділа і попивала чайок, наче нічого не сталося. Привітна, добродушна, все як завжди. Сумка з «позиченими» сипучими та миючими засобами акуратно стояла в коридорі біля дверей і чекала, коли її хазяйка поїде додому. Так мило. Я мамі Романа тоді нічого не сказала, та й як сказати?

Питання в іншому. Що тепер з цим робити? Чоловікові я сказала, він теж в прострації трохи, але тільки знизав плечима. Ну не скаже ж він своїй мамі в очі, що вона тирить! Хоча в ступорі був не менше, ніж я.

Я, чесно, не знаю, як і бути. Як так можна? Це ж злодійство. Зрозуміло, що дрібне, але у своїх дітей! Тим паче, і гроші! Щоб Ромині батьки мали в чомусь потребу, то ні, вони цілком заможні люди. Обоє ще працюють. І ще у них є інша квартира, яка орендується за непогані гроші. Тобто, вони точно не потребують. А навіть якщо б потребували. Навіщо красти? Невже просто не можна попросити допомоги? Ми б зрозуміли. Допомогли б без питань.

А так виходить, що його мама щуриха якась. І це нікого не радує. І сказати нічого не можемо. Але мені здається, що варто все ж поговорити з марією Вікторівною. Так, їй буде соромно, але, можливо, вона більше так не буде робити. Осад, звичайно, залишиться, але з часом забудеться. Та й просто мені реально цікаво, як вона буде поводитися і відмазуватися.

А ви як думаєте? Варто просто відпустити ситуацію, або все-таки вивести свекруху на чисту воду? Як би ви зробили? Дуже цікава стороння думка.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page