У нас таке сталося в родині, не можу не поділитися! Живемо в маленькому райцентрі на Хмельниччині. Мені 72, та я ще жвава, повна сил, дякувати Господу. Невісточці Любочці – 49, синочок Україну захищає, молимося за нього. І тут Люба з новиною! Люди, я просто літаю як на крилах!
Ми прекрасно розуміємо, що хтось нашу родину не зрозуміє, а хтось добрим словом підтримає. Але ми вже вирішили – і так і буде!
Справа у тому, що у нас таке сталося в родині, не можу не поділитися!
Живемо ми в маленькому райцентрі на Хмельниччині, я овдовіла три роки тому, дуже важко було без мого Данила, але діти допомогли мені справитися, дякувати їм.
Мені зараз 72, та я ще жвава, повна сил, дякувати Господу. Невісточці Любочці – 49 роки, живуть вони з сином напроти мене у будинку моїх батьків. Вони зробили там ремонт, гарно все облаштували.
У сина й невістки одна донечка Улянка, вона вчилася в Празі та там і лишилася. Вона наша гордість, чудова, розумна дівчинка, переспективний спеціаліст у медицині.
Скільки після Улянки Назар і Люба не старалися народити другу дитинку, мріяли дуже про синочка, але Бог так і не послав їм таке щастя. Та живуть вони добре, кохають досі як підлітки одне одного, це видно!
Назар Любі мало не щодня – шоколадку, букетик польових квітів просто так після роботи приносить, нічого їй важкого зроду не дозволяв робити. Люба теж все робить, аби мій син щасливий був, навіть страви його улюблені у мене готувати вчилася.
Ми з Любою взагалі дуже любимо разом готувати і спілкуватися, які у нас виходять смачні вареники й пельмені, голубці, пиріжки, млинці чи м’ясні завиванці. Буває стільки наготуємо, що й сусідів кличемо!
Я за дітей завжди дуже тішуся, а невісточку інакше як донечкою не називаю. Любочка у нас сирота, тому як тільки вона з’явилася в житті Назара і нашому, ми з чоловіком намагалися бути їй за батьків, дати ту родинну любов і турботу, яких вона не знала в дитинстві.
Зараз мій синочок Україну захищає, його мобілізували у квітні, молимося за нього і чекаємо.
На щастя, кілька місяців тому Назар приїздив на 10 днів у відпустку, ми такі щасливі були від тієї зустрічі, так чудово провели ці дні разом і наплакалися з невісточкою, коли наш Назар знову поїхав.
Але ми розуміємо, що так треба, віримо і молимося за всіх наших воїнів, за їхнє повернення додому і за Перемогу.
І тут кілька днів тому до мене приходить моя 49-річна Любочка, минеться з ноги на ногу не рішуче, а потім все ж видає новину. Та яку!
Вона при надії! Хлопчиком! Не казала мені кілька місяців, а це вже і узд зробили – у них з Назаром буде синочок!
Люди, я просто літаю на крилах щастя! Це ж яку радість нам небеса послали!
Я готова свою невісточку на руках носити за те, що вона в такому віці і в такий непростий час вирішила подарувати моєму сину спадкоємця!
А Улянка як зраділа, коли ми їй подзвонили і новиною поділилися! Вона маму до себе запросила на час очікування малюка і його народження, але Люба хоче залишатися вдома, адже Назар скоро знову має у коротку відпустку приїхати.
Я сказала, що все Любі допоможу, підтримаю, і сил у нас на все вистачить, я упевнена в цьому. І навіть якщо хто зі знайомих нас не зрозуміє, що зважилися на такий крок – нам байдуже, ми будемо чекати на своє маленьке щастя, на нашого козачка, і вірити, що Господь з усім допоможе впоратися.
Всім бажаю миру, добра, сил та здоров’я!
Автор – Олена Кіндратівна Д., Хмельницька область
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.