Живемо з чоловіком Василем чотири роки разом. Працюємо, ні від кого не залежимо, ні в кого грошей не просимо. Останній рік почали замислюватися про дитину, але вирішили відкласти цю подію на півроку. Але іноді дитина сам вибирає, коли ощасливити батьків.
І ось уже три тижні, як я при надії. Прийшов час ставати на облік. Моя свекруха має хороші зв’язки серед лікарів, вирішили їй повідомити новину першій і попросити допомоги у виборі спеціаліста.
Мені 27 років, це для мене перша дитинка. У мене постійні перепади настрою, не весь час можу себе контролювати. Хочеться вибрати найкращого фахівця, щоб все було прямо чудово.
Свекруха, почувши новину і прохання, скривила обличчя і невдоволено відповіла: «Треба було підготуватися добре, перш ніж заводити дитину, ви он два місяці тому хворіли на застуду. Ви хоч розумієте, що дитина може народитися з відхиленнями? Чим ви взагалі думали?».
Вона, звичайно, обіцяла допомогти, але мені її допомога вже неприємна. Я не очікувала, що вона мене кружляти буде від радості, але й такого розвитку подій я теж не чекала. Після розмови з нею з’явилося ще більше переживань, не можу стримати сльози. Я не хочу, щоб така людина перебувала поруч, але в край відносини псувати теж не хочеться.
Що робити, просто не збагну. відмовитися все ж від її допомоги чи прийняти?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
