Розповім тут свою історію і прошу у вас порад, як мені краще зробити.
Сама я з Чернівців, ми з сестрою мали щасливе дитинство, жили з батьками у приватному будинку.
Мама ніколи не працювала, займалася нами, а родину забезпечував тато. Батьки наші обоє з притулку, тому дідусів-бабусів у нас не було. У нас все було, працював тато на керівній посаді.
Все змінилося, коли його не стало. Ми з сестрою якраз тоді позакінчували виші, Настя швидко вискочила заміж, а я влаштувалася на роботу.
Ми утримували нашу маму, бо вона виявилася абсолютно не пристосованою до життя без тата.
У Насті народився хлопчик, потім дівчинка, жили вони з чоловіком не багато, зять виявився не надто охочим до праці, перебивався якимось підробітками, Настя в декреті.
Мені було 22, коли я поїхала в Іспанію, мене покликала старша на три роки подруга, яка вже там облаштувалася і працювала.
Мені нічого було втрачати, плюс з’явився шанс допомагати мамі і сестрі, тому я легко прийняла рішення їхати.
Минали роки, я жила й працювала в Валенсії, живу тут і зараз, мені дуже подобається. У мене вже 6 років як є тут власна квіткова крамничка, а от житла ще свого – ні.
Я всі ці роки відправляла гроші додому, щоб сестра, яка овдовіла і повернулась до мами, мої племінники і мама ні в чому не потребували.
Коли я була вдома в останній раз, я бачила, як здав наш будинок і потребує ремонту. Тоді я сказала мамі, що буду надсилати трохи більше грошей, щоб вони з Настею зробили в хаті ремонт.
З того часу я не була вдома кілька років – «корона», а тепер вторгнення. У мене самої справ було багато, розширилася крамниця, тепер я й моя маленька команда займаємося ще й прикрашанням свят.
А два тижні тому подзвонила Настя і повідомила дуже сумна новину – мами не стало.
Звичайно, я приїхала на прощання з мамою. І побачила, що будинок наш – обійняти й плакати, ніякого ремонту, все валиться й сиплеться.
Настя сказала, що мама сама знімала гроші, які я переводила їй на картку, і не витрачала їх, не хотіла ніякого ремонту і взагалі нічого. Де вона їх дівала – сестра не знає.
Настя сказала, що не хоче бути в цьому будинку, що хоче виїхати до дочок в Польщу. Що будинок вона продасть.
Треба сказати, що хата наша давно на Насті, я свідомо відмовилася в один із приїздів від своєї долі спадку, адже маму доглядала сестра, весь час була біля неї, терпіла всі її дивацтва і непростий характер. І сама такою стала в якомусь сенсі.
Ми прибирали. Під ліжком у мами, аж під стіною, я знайшла якийсь старий килимок. А під цим килимом брудним – гроші. багато, більше 300 000 гривень. Мама їх знімала й склала сюди.
І тепер я не знаю, що робити. Чи ділитися з Настею цими грошима? Адже по факту це ж я їх заробила. З іншого боку, всі роки я відправляла гроші мамі й старшій сестрі-вдові, бо вони жили разом. і це були гроші для двох, частину яких сестра має право витратити на себе.
Але є момент з будинком. Якщо я не претендую на гроші від продажу нашої хати, вони всі підуть Насті, тоді я спокійно можу залишити собі ці. Чи все таки не можу?
Як я вже сказала, зараз мені 38 років, у мене ще нема власної родини, але я в Іспанії вже останні три роки зустрічаюся з хорошим чоловіком, мрію про свій будинок. І гроші мені теж ніяк не зайві. То ж як буде правильно вчинити? Буду вдячна за ваші думки й поради.
Автор – Олена М.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.