fbpx
життєві історії
Живу я на шостому поверсі, але так для себе вирішила, що їздити на ліфті буду в крайньому випадку, ходити по сходах пішки дуже корисно для здоров’я. Так було і цього разу. Як тільки я піднялась на свій поверх, і привідкрила вхідні двері, почула розмову по телефону своєї домробітниці. – Ой, та то такі ледарі, а замазури які, тільки те й роблю, що драю та чищу. Спасу від них немає. – Я стерпла. І то за все добро, що я для Валі зробила?

Живу я на шостому поверсі, але так для себе вирішила, що їздити на ліфті буду в крайньому випадку, ходити по сходах пішки дуже корисно для здоров’я. Так було і цього разу. Як тільки я піднялась на свій поверх, і привідкрила вхідні двері, почула розмову по телефону своєї домробітниці. – Ой, та то такі ледарі, а замазури які, тільки те й роблю, що драю та чищу. Спасу від них немає. – Я стерпла. І то за все добро, що я для Валі зробила?

***

– Я зовсім несподівано з’явилася там і почула про це, – говорила Мирослава своїй подрузі, з якою вони зустрілися в кафе в той день. Розповідала про пережите здивування днями.

Зазвичай ліфт на її поверсі добре чутно, але тепер Мирослава вирішила ходити пішки на шостий поверх. Така собі фізкультура для м’язів. В той день господиня квартири випадково почула, як її домробітниця, якій вона довіряла, поважала її, спокійно залишала її одну дома, не могла ніяк натішитися нею, розмовляючи в коридорі. Щочетверга вона відкривала своїм ключем, тому що Мирослава працювала.

– А чому вона стояла там? Не могла зайти в квартиру, щоб не було чути?

– Вона просто телефон з собою не носить, коли прибирає. Боїться його розбити або намочити. А тут їй, мабуть, подзвонили… Вона і підняла, сумка-то в передпокої.

Мирося не поспішала увійти і дізналася про себе і свою сім’ю купу нового. Про те, які вони свині, які ледачі, який скрізь у квартирі сpач і сміття, як вони вже її дістали!

Мирослава була здивована. Валентина одна ростила двох дітей і Мирослава не раз доплачували їй, робила подарунки на всі свята, віддавала майже нові речі жінці і її дітям. Їй здавалося, у них чудові стосунки.

Валя була усміхнена і вдячна. Одного разу навіть зізналася, що її виплатила майже стільки ж, скільки вона отримує на основній роботі.

– А я її ще й мамі роботу пропонувала — хатньою робітницею. Але та відмовилася. Пояснила, що всі домробітниці точно обговорюють і недолюблюють, хоч в обличчя посміхається.

Тоді Мирослава вирішила, що варто спуститися і тоді повернулася на ліфті. Звичайно, в квартирі була тиша. Валентина мила дзеркало і знову посміхалася.

– І що ти зробила тоді? Відразу ж висловила їй все?

– Поки що я не зробила нічого. Розплатилася і пішла. Засмучена подзвонила мамі і все їй розповіла. Мовляв, варто з Валентиною попрощатися. А та мені говорила, мовляв навіщо? Валентину звільнити – це те ж саме, що або себе змусити прибирати самій або шукати нову помічницю, що теж не підходить, адже поміняєш шило на мило. Нерозумно це. Звикла ж уже. А обговорювати всі будуть!

– Ну не знаю, якщо чесно, я б уже скандал закотила!

– Так, і я так хотіла, а потім подумала, що ця охайна, перевірена. Точно не крaде, хоч і підла. А нову ще перевірити треба, подивитися, чи нормально прибирає взагалі. Та й чи нормальна людина?

Ось така історія. Що порадите?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page