fbpx

Живу я в селі на Полтавщині, і вільного часу у мене обмаль – самі розумієте, що таке сільське життя-буття. Тож зайвих хвилин для байдикування я не маю. Але розповім вам свою історію, аби почути людяні й мудрі поради. Звуть мене Ніна, у мене троє діток, є чоловік і мешкаємо ми в невеличкому селі. Хоча народилася я в місті, але розчарувалася і в ньому, і у своєму міському оточенні. «Друзі» перестали викликати у нас із чоловіком позитивні емоції, і ми вирішили кардинально змінити свої життя. Я на таких не звертаю уваги. Нам обом за 40 років, розум наче на місці, досвіду й мудрості вистачає. Та й діти є. Ні, їсти зі сміттєвих баків ми не збиралися

Живу я в селі на Полтавщині, і вільного часу у мене обмаль – самі розумієте, що таке сільське життя-буття. Тож зайвих хвилин для байдикування я не маю. Але розповім вам свою історію, аби почути людяні й мудрі поради.

Звуть мене Ніна, у мене троє діток, є чоловік і мешкаємо ми в невеличкому селі. Хоча народилася я в місті, але розчарувалася і в ньому, і у своєму міському оточенні. «Друзі» перестали викликати у нас із чоловіком позитивні емоції, і ми вирішили кардинально змінити свої життя. Трохи терпіння – і більше ніяких машин і модних бутіків.

Раніше ми з Ігорем працювали в одній компанії. Перетиналися, щоправда, не так часто. Але я чудово знала його коло спілкування, а він – моє. Ось саме тут і пішло все не так. Чоловік обіймав досить хорошу посаду, і якось внадилася до нього на робоче місце приходити одна юна співробітниця, така собі фарбована панночка. То каву принесе, то ще щось.

Ігорю це було, звісно, приємно. Але він не з тих, хто бігає за спідницями. Та й мені чесно розповів, мовляв, є тут одна новенька, думає швидко просунутися кар’єрними сходами.

Я на таких не звертаю уваги. Нам обом за 40 років, розум наче на місці, досвіду й мудрості вистачає. Та й діти є. Хто захоче руйнувати шлюб через якусь інтрижку?

Проте мої ж знайомі мені розповідали, що ходять такі собі чутки про мого чоловіка. Що він узяв у оборот якусь молоду красуню, ходить з нею в кафе і ресторани, та ще й зовсім цього не соромиться, не приховує. Коли мої підозри вже почали виходити зз усіх берегів, я вирішила сама прийти і подивитися, що там таке у них на поверсі взагалі відбувається.

І що, спитайте мене, я там дізналася і побачила? Після 10 хвилин спостережень я побачила дівчину, яка всіма силами намагалася розговорити і справити враження на чоловіка, вдвічі за неї старшого. А потім цей чоловік побачив свою дружину, тобто мене, і помахав їй.

І в ту ж мить Ігор мій невдало зачепив ліктем кавник і пролив напій на ту саму юну особу, яка весь цей час так і вилася біля нього. В результаті вона отримала неприємні відчуття від розлитої кави, хоча за цей час кава, навіть у кавнику, мала охолонути. До того ж чутки про їхні стосунки від цього лише посилились.

А як вишенька на торті до мене через тиждень підійшов мій прямий начальник і порадив найняти собі юриста. Не рівна година, розлучатися буду, так потім, коли буде терміново треба, фахівця так просто і не знайдеш.

У якусь мить ми з Ігорем зрозуміли, що з цими людьми ми каші не зваримо, і на сімейній раді вирішили кардинально змінити своє життя. Тобто переїхати кудись із міста. Ні, їсти зі сміттєвих баків ми не збиралися. Але трохи забруднити руки – це можна.

Тим більше, ми обидва почали набирати вагу через сидячу роботу. До того ж спина у людей нашого віку стає дубовою і вразливою, дуже вона сильно реагує на будь-який дискомфорт. Ось так.

Тепер ми з чоловіком – горді власники 11 кіз, кількох сотень качок та курей. У навесні плануємо завести корову чи кілька, як піде. Ще ми працюємо у теплицях, на городі. Робимо сир, продаємо яйця. Живемо таким життям, про яке нічого не знає звичаний мешканець великого міста.

І це нам дуже подобається! Діти також допомагають, як можуть. Але ми не забуваємо і про навчання: провели швидкий Інтернет, репетитори їм все добре пояснюють через великий екран монітора. Навчаються вони дома. Чоловік каже, що якщо їм стане дуже нудно – віддамо до приватної школи. Проблем немає, грошей заробити ми встигли достатньо.

Але тепер я знаю, що таке моржування. Ми з чоловіком, до речі, за півроку змогли скинути близько 35 кілограмів на двох! І, я думаю, занурення в холодну воду в цьому дуже допомогло. Крім цього, ми навчилися коптити різного виду м’ясо і навіть думаємо зробити на цьому невеликий бізнес. Ловимо рибу, ходимо за ягодами в сезон, дихаємо свіжим повітрям і дуже щасливі.

А раніше у нас як було? Після роботи ми збиралися і, якщо був настрій, готували разом із чоловіком вечерю. Або розігрівали щось у каструлі. На крайній випадок замовляли щось швидке з доставки. Хоча вся ця нездорова їжа першою і відкладається на боках.

Та й дітям воно не корисне. А що робити? Робота сидяча, без активності. А енергія витікає сама собою. Після фізичної праці нічого такого немає. Хочеться стрибати, бігати. Аби не лягати в ліжко. Я реально забула, що дивилася вечорами телевізор, не брешу!

Не думайте, свої мінуси також є. Знали б ви, скільки я прибираю щодня за худобою, ви б скривили свої носики і подивилися б на мене, як на несповна розуму. Але ж це природа! Кози пахнуть не дуже приємно, але це квіточки в порівнянні з тим, як пахнуть козли. Я вас запевняю.

І знову ж таки, спочатку здається, що ти до цього ніколи не звикнеш, а потім дивишся – можна ж жити! Натомість у будинку завжди повно м’яса, яєць, молока, сиру, овочів, фруктів. Все своє і натуральне! Коли стає надто важко, ми наймаємо собі місцевих помічників. І нам стає легше. Навіть діти не лінуються допомагати.

І, головне, тут тобі не треба нікому штучно посміхатися щодня. Адже в місті як? Ти можеш бути чудовим фахівцем, знавцем своєї справи. Але до тебе не будуть добре ставитись без певного дрес-коду, чергової посмішки на обличчі.

Іде шеф – ти очі в монітор, як страус голову в пісок. Хтось підійшов запитати поради – дій за обставинами, але отримай від ситуації максимальну вигоду. Вищому допоможи. Хто нижчий – нехай випрошує. Хоча, здавалося б, ми тут усі «сім’я».

Я цього лицемірства більше не сприймаю. Як і наші сільські сусіди. Краще жити ось так по-справжньому і сподіватися тільки на себе і свою працю, ніж горбатитися на когось іншого і щомиті при цьому відчувати незадоволення власним життям.

і думайте. А я пішла, бо маю шалену купу справ. всім нам миру і такого життя, яке нам до вподоби!

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page