Зі Степаном я познайомилася на день народження моєї давньої подруги. Мені на той час вже 65 стукнуло, ну а Степан на п’ять років молодший. Він самотній, жінки більше десяти років, як не стало, діти, онуки, все як у всіх загалом. Спершу гуляли, в кіно ходили, а згодом вирішили пожити під одним дахом. І ви знаєте, не минуло й місяця, як я Степана зі своїми манатками з квартири прогнала. Найшовся мені тут, Ромео!
Справа в тому, що мені не пощастило в шлюбі. Заміж я вийшла в 27 років, подарувала Валері двох дітей. Постійно намагалася бути ідеальною дружиною у всьому. І готувала, як в ресторані, і прибирала, завжди було чисто. Навіть намагалася в усьому догоджати чоловікові, як він того хотів. У підсумку я йому стала не цікавою. Занадто зручна, ідеальна. Знайшов собі якусь незрозумілу мадам з сумнівною репутацією, почав мені зраджувати. Незважаючи на наявність двох дітей, я терпіти все це не стала, розлучилася. Благо, квартира хоча б була у мене батьківська, жити з дітьми було де.
Ось я і стала займатися дітьми. З роками ще й заснувала свій власний бізнес. До 40 років я вже була успішною бізнес леді. Діти виросли, у всіх свої сім’ї зараз. Я так і більше ні з ким в відношення не вступала. Боялася того, що мене знову зрадять, скривдять.
Але ось в свої 65 вирішила ризикнути. На ювілеї однієї з подруг познайомилася з чоловіком, йому 60 років. Сподобався він мені, я йому. Спочатку разом гуляли, ну а потім вирішили разом жити. Жити стали в моїй квартирі. І ось через місяць я його вигнала. Знаєте чому?
Він виявився ще тим негідником. Мало того, що нічого не хотів робити по дому, все мала робити я. Так ще й перестав гроші давати на продукти, хоча їв за трьох.
Я не витримала – навіщо мені дармоїд на старості років, вигнала. Більше в любов я не повірю. Напевно, судилося мені бути одній. Та й неважливо – є діти і внуки, і то добре.
А ви б ризикнули вийти заміж в такому віці?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
