Я вийшла заміж за Сеню з великої любові, але це було не тільки з мого боку, але і з боку мого чоловіка теж. У чоловіка була однокімнатна квартира, так що після весілля у нас житлове питання було вирішене.
Зі свекрухою у нас склалися дуже добрі стосунки, вона мені і зараз допомагає порадами, за що я їй дуже вдячна. А ось моя мама зовсім навпаки: коли вона дізналася, скільки заробляємо мій чоловік і я, то вона почала у мене просити гроші на всілякі дурниці.
Я допомагала своїй мамі, але у неї запити росли не по днях, а по годинах, вона стала вимагати від мене звіти про наших з чоловіком витратах.
Ми з чоловіком почали замислюватися про дитину і вирішили, що купимо великий будинок, тому що ми планували трьох дітей. І ми вирішили, що будемо відкладати гроші на покупку будинку – ми не хотіли брати кредит.
Ми моїй мамі не сказали про свої плани, про них знала тільки свекруха і вона вирішила нам допомогти. У неї були відкладені гроші і вона нам їх дала на покупку будинку.
Ми підібрали дуже хороший будинок – великий, просторий, він продавався частково з меблями. Ми його купили і вирішили, що ми запросимо своїх рідних до нас в гості, нехай подивляться на наше нове житло.
Свекруха дуже зраділа такому придбанню та й будинок їй дуже сподобався.
А от моїй мамі нічого не сподобалося, вона закотила нам скандал, сказала, що я невдячна дочка – у нас, виявляється, були гроші, а ми не дали їй на поїздку до Франції. Але ж вона там ніколи не була і хотіла побувати.
Загалом, ми такі погані діти, подумали тільки про себе, а вона так хотіла. А ми позбавили її мрії.
І тоді моя свекруха їй сказала: «Знаєш, свахо, якщо ти хотіла поїхати відпочити, то треба було тобі самій про це думати, а не вимагати від дітей, щоб вони задовольняли твої примхи.
Крім тебе у них є вони самі, і вони теж хочуть почати будувати своє життя – без тебе і без мене. Це їхнє життя і їм вирішувати, що і кому і скільки дати. А ти, замість того, щоб порадіти і допомогти дітям, думаєш тільки про себе. Тобі має бути соромно”.
Моя мама не звикла, щоб її вичитують, як першокласницю, вона встала і пішла.
Мені було дуже прикро, адже я допомагала їй всім, чим могла, а якщо я вирішила зробити щось для своєї сім’ї, то за її розумінню, я поступила погано.
Чоловік зі свекрухою мене заспокоювали, але мені все одно було дуже прикро.
Минуло два роки, мама зі мною не спілкується, ходить і всім розповідає, що я така погана дочка, що вона живе бідно – це при її пенсії великій! До речі, живе вона одна.
Я не стала звертати уваги на всі мамині витівки – все сподівалася, що вона зрозуміє, що це моє життя і я її буду будувати так, як вважатиму за потрібне для своєї сім’ї.
Незабаром я дізналася про дитинку, нашому щастю не було меж. Я зателефонувала мамі і хотіла, щоб вона пораділа, але вона мене навіть не вислухала, а кинула трубку.
Я народила дівчинку, ми з чоловіком та свекрухою були щасливі, а моя мама навіть знати про це не захотіла.
Через рік я знову чекала на дитину і народила сина. Весь цей час поруч зі мною перебувала свекруха, а моя мама, коли я її випадково зустріла в супермаркеті, то вона навіть не привіталася зі мною, зробила вигляд, що вона мене не знає.
З того часу, як я не спілкуюся з мамою, пройшло 15 років. І ось одного разу до нас в будинок подзвонили і коли я відкрила, то на порозі стояла моя мама. Вона плакала і просила у мене вибачення.
Я, звичайно ж, її пробачила, адже це моя мама і батьків не вибирають. Зараз у нас все добре, мама ладнає і з чоловіком, і з моєї свекрухою, і з моїми дітьми. У нас зараз в будинку тиша і благодать.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
