Цього ранку я прокинулася на дві години раніше, ніж звичайно. Але навіть попри це часу на сніданок і догляд за собою зовсім не залишалося. Потрібно швиденько збиратися і бігти на ринок, адже в планах вже тиждень накрутити голубців для чоловіка, і свіжих зготувати, і в морозилку.
Чоловік будити, звичайно, не стала, нехай відпочине. Та й синів так рано піднімати не хотілося. Тож вирішила вирушити за покупками самостійно.
Купивши все, задоволена вирушила додому. Тяжкі сумки мене не бентежили, адже я вже була в передчутті того, як чоловік зрадіє, коли виявить на столі свої улюблені голубці.
Хоч останнім часом у нас із ним щось не ладналося, але я впевнена, що це тимчасове явище. Адже всім сімейним парам колись доводиться стикатися з кризою у стосунках.
Пам’ятаю, раніше він завжди хвалив мене за те, яка я гарна господиня, і за турботу, навіть зізнався одного разу, що саме за ці якості так сильно мене любить. Напевно, зараз я почала менше старатися, тому все й почало поступово руйнуватися.
Але нічого, просто потрібно постаратися якнайкраще і все виправити”, – подумавши про це, я відчинила вхідні двері нашої квартири і одразу вирушила на кухню.
Чоловіка, на мій подив, вдома не було. Спершу я подумала, що його знову терміново викликали на роботу. За останні півроку таке було все частіше. Я щиро не розуміла, навіщо чоловік іде на такі поступки і вирушає на робоче місце у свій законний вихідний. Втім, саме таким чуйним і добрим він мені сподобався колись.
Закінчивши із голубцями, я звично взялася за прання, прибирання та приготування вечері. Чоловіка, як і раніше, не було. Ось на годиннику вже 23:00, а від коханого жодної звістки.
Зателефонувала сама – не відповідає, написала десяток повідомлень — і знову тиша. Заснути так і не вдалося, всю ніч просиділа в роздумах про те, що сталося з моїм ненаглядним.
А мій ненаглядний повернувся тільки вранці і з порога заявив: «Хочу розлучитися», – і пішов збирати речі.
На запитання про те, що трапилося, коротко відповів, що вже давно любить іншу. Зібравши речі, чоловік на хвилину затримався в кухні, помітивши каструлю з моїми для нього голубцями. Хочете вірте, хочете – ні, але єдиною його реакцією була втомлена усмішка і фраза: “Краще б ти на догляд за собою час витрачала, а не на цю нісенітницю.”
Його слова ще довго не виходили з голови. Декілька днів мені здавалося, що все це дивний сон і трапилося не зі мною. Але потім думки прояснилися, я глянула в дзеркало і побачила там дико втомлену жінку і нічого більше.
Розлучення, звичайно, відбулося. І треба сказати, що незабаром колишній чоловік сильно пошкодував про своє рішення. Втім, це вже зовсім інша історія. А я навчилася любити себе. Ходити до косметолога і бігати ранками. І більше не готую голубці а тільки купую готові.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Людмила Іванівна після нашого з Михайлом весілля вела свій контроль виключно через сина. Мене вона сильно не чіпала. Особливо це було помітно, коли на світ з’явився наш синок Тимур. Але після того, що витворила свекруха, я боюся любої тіні, коли гуляю коляскою в парку чи на вулицях. Я була в подиві. Старша жінка, і щоб на таке піти!
- Цього місяця Світлана повідомила мені, що розлучається. Я хотіла їй допомогти. Я запросила дочку на обід, сподіваючись, що вона зможе довіритися мені й відчує полегшення. Я хотіла її втішити. Але вона, здається, зовсім не чекала від мене допомоги. – Зі мною все добре. Я не розумію, чому ти продовжуєш так зі мною поводитися, – сказала вона мені ображено
- Я була при надії, а грошей на оренду не було, тому ми й переїхали жити до свекрухи. В той час, як лікарі просили берегтися, Ірина Степанівна повторювала, що цікавий стан не недуга. А коли дізналася, що в день “Х” чоловік буде поруч зі мною, взагалі з котушок злетіла. – Хто таке чоловіку показує? Це ж зовсім без розуму треба бути!
- Діти росли, батьки чоловіка їх нормально виховували. Але з якого дива нам взагалі там жити? Вона давно вже в оренді і з неї нам щомісяця капає непогана сума, яку не соромно витратити на якісь свої цілі. А будинок, це будинок. Його ми будували для себе. Він чудово підійшов би навіть для нас п’ятьох і навіть зять би не почував себе там утисненим. Свати як води до рота набрали. Ми купили м’яса для шашликів, закусок, гарно облаштували двір
- Виникло серйозне непорозуміння з дочкою. Скільки можна! Так, мені 67, я збираюся заміж, виселити квартирантів зі своєї квартири та переїжджати туди з Романом. Я виконую обов’язки домробітниці та няні і при цьому не отримую жодної віддачі натомість