Златанчику навіть не було пів рочку, як нас Галина Дмитрівна “виперла” зі свого даху над головою. Але ви знаєте, я тільки видихнула. Проживаючи на орендованій квартирі, я почувалася найщасливішою людиною на світі. Як добре, що чоловік побачив справжнє обличчя свої матері, і не тягнув до останнього.
Моя свекруха ніколи не відрізнялася особливою щедрістю. Єдиний позитивний штрих у цьому напрямку – вона погодилася, що ми після весілля житимемо у них у квартирі, і навіть виділила нам найбільшу кімнату.
Як тільки я, вже як дружина її сина переїхала, свекруха відразу зібрала “велику нараду” і розставила всі крапки над “і”. Скільки має витрачатися води, скільки кіловат, скільки газу тощо. Все було розписано по поличках. Звичайно, з нас належало за житлоплощу, на харчування, миючі засоби і ще на багато чого.
Спочатку мене це не дуже напружувало, всі матеріальні питання з мамою вирішував мій чоловік, я не вникала, скільки він їй дає грошей, і до певного часу атмосфера в квартирі була, так скажемо, здорова.
Коли я зрозуміла, що чекаю дитину, і потреба приймати душ значно почастішала, почулися перші провісники майбутньої грози. Свекруха почала бурчати про перевитрату води та електроенергії, що бойлер так дуже швидко з ладу вийде, якщо “плавати, як в басейні”.
Після появи на світ дитинки до моїх “запливів” додалися ще й купання нашого сина. І тут свекруха прорвало:
– Що це за фокуси, купати дитину кожного дня? І що, що маленький, сполоснула під краном, та на цьому все!
Я не погодилася з такою постановкою питання, тоді свекруха висунула ультиматум:
– Купати Златана не частіше ніж раз на три дні!
Поговоривши з чоловіком, ми вже разом спробували переконати свекруху, що купання раз на три дні її онука зовсім не влаштовує, але почули відповідь:
– Не подобається, призначу раз на тиждень, зрозуміло?
Нам було все зрозуміло, і наступного дня ми почали шукати варіант орендованого житла. Пошуки тривали майже місяць, за цей час свекруха нас просто з’їдала. За воду, за користування пральною машинкою, мультиваркою (яку ми їй подарували свого часу), за бойлер і т.д.
І ось – удача! За прийнятну ціну ми знайшли затишну однокімнатну квартиру, уклали договір на три роки, і буквально за два дні після цього заселилися.
Перші тижні я просто не могла насолодитися щастям, стоячи під душем і не боячись потім вийти і почути про перевитрату води… Найдивовижніше, що нічого нового – сім’єю треба жити окремо, ось і все.
Погоджуєтесь зі мною?
Фото ілюстративне
