“Знаєш, колись я дуже любила одного хлопця… Я дивилася на нього як заворожена і не могла відвести погляд… Він був високим і шалено красивим, таким таємничим, дотепним, веселим, добрим і ласкавим…” “Я не розумію, до чого ти це говориш?” “Так ось, дивлюся на тебе, згадую… Схожий був на тебе чимось…” “А що з ним трапилося?”

– Знаєш, колись я дуже любила одного хлопця… Я дивилася на нього як заворожена і не могла відвести погляд…

– Закохалася?

– Закохалася… Він був високим і красивим, таким таємничим, дотепним, веселим, добрим і ласкавим…

– Я не розумію, до чого ти це говориш?

– Так ось, дивлюся на тебе, згадую… Схожий був на тебе чимось…

– Чим?

– Зовні схожий, внутрішньо трохи…

– Любила його?

– Любила.

– А зараз?

– Теж кохаю.

– А що з ним трапилося?

– Не знаю… Ми якось з ним каву пили взимку на лавочці. Я ще пам’ятаю, він в цей день собі джинси купив.

– Так? Холодно було?

– Дуже. Але там же він був. Знаєш, він мені навіть колись вірш присвятив. Надіслав мені на телефон…

– Гарний?

– Шалено…

– Ти його зберегла?

– Ні, вже його немає… на старому телефоні був збережений. Адже те давно вже було…

– А ти йому вірші писала?

– Так, написала один вірш.

– Красивий?

– Я старалася.

– Красивий…

– А ти його зберіг?

– Ні… Теж ні…

– Як і нас…

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, gmichailov.livejournal.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!