Картинка в нашій родині склалася доволі цікава, в чомусь дивна.
Я живу в Чернівцях. Мій спочилий чоловік отримав колись трикімнатну квартиру, в ній я і залишилася, як його не стало.
Старшу дочку Віру я народила аж у 31 рік, раніше не виходило. А син Володимир зявився на світ, коли мені було 39. Але обох дітей з чоловіком виростили, на ноги поставили.
Дочка вийшла заміж і виїхала згодом в Іспанію жити. Поїхали на заробітки та й лишилися там з чоловіком, вже 20 років як. Онуки наші від дочки вже вважай іспанці.
Володя теж створив сім’ю з Настею, оселилися під Києвом, де навчалися а потім працювали обоє. Взяли двокімнатну квартиру в іпотеку, майже вже виплатили за неї. Двоє діток у них народилося.
Коли світ затягла пандемія, у сина почалися перебої з роботою. А два роки тому друг запропонував йому влаштуватися у одну фірму в Лондоні, приїздити працювати туди на місяць-півтора, потім повертатися додому, потім знову Англія.
Син з невісткою вирішили, що це хороший варіант, який дозволить покращити матеріальне становище, закінчити з іпотекою, взяти нову машину згодом.
Отже, Володя поїхав. Так і прожили вони останні роки – він то там, то тут. Був дома на минулий новий рік, але вже в середині січня полетів на роботу. А у нас почалося самі знаєте, що.
На сімейній нараді ми вирішили, що повертатися Володі поки що не треба, адже тут його можуть забрати в армію. А нам годувальник треба – он скільки нас у нього!
Невістка з дітьми ще не початку березня переїхала до мене і вже тут, в Чернівцях, народила в червні третю дитинку.
Отже, живемо ми зараз разом: я, Настя, старший 11-річний онук Вадик, 5-річна Даринки і маленький Назарчик.
Свою квартиру в передмісті Києва Настя віддала в оренду переселенцям з півдня України.
Живемо ми у принципі нормально, місця вистачає, хоч і галасливо в будинку, звичайно, але це мої рідні онуки, я їх люблю і не жаліюся.
От тільки людина я вже літня, і до якихось моменті в їхньому житті і побуті не можу звикнути. Просто не розумію їх.
Наприклад, Настя жодної речі, одежинки Назарчика не виплала вручну, все з перших днів його життя крутить в пральній машинці з хімічними порошками, які дуже не корисні для малюка.
Не прасує зовсім, ні пелюшки, ні одяг, ні постіль, ані собі й старшим діткам, ані малому. Говорить, то зайва витрати часу, краще, мовляв, вона відпочине чи проект якийсь виконає і заробить – вона графічний дизайнер і трохи працює віддалено.
Хоч і годує малого, не відмовляє собі в кількох чашках кави на день, газировці. Говорить, що раціон мама взагалі не має міняти з народженням дитинки. Я цього не розділяю абсолютно.
У Київ вони планують повертатися аж коли повернеться Володя, а коли це буде – невідомо. До того ж, квартиранти платять за ту квартиру і це покращує Настине фінансове становище.
Вони з дітьми по розважальних центрах ходять, в Карпати в здравницю їздили на два тижні. Мене правда, з собою взяли, оплатили путівку.
А ще Настя не миє підлогу в своїх двох кімнатах щодня, хоч і маленька дитинка. Прибирає раз на тиждень-два, а решту часу займається дітьми й собою, трохи роботою.
Знаю, що ходить до косметолога, почали вони оце всі недавно у басейн їздити, навіть Назарчика вчать плавати вже з тренером.
Якщо чесно, я не поділяю такої розкоші в нинішні часи, адже скільки людей все втратили і перебувають в дуже сумному становищі. Краще б за можливості допомагала тим, хто потребує, на армію переводила зайві гроші. Он навіть Віра моя з Іспанії гроші українській армії перераховує!
А, ще забула про одну дивину написати. Знаєте, такого я ще не бачила! Невістка з дітьми може по кілька днів в квартирі сидіти і зовсім на вулицю не виходити, якщо погода не дуже. А пояснення – сміх та й годі!
Каже Настя: погода погана, поки їх всіх вдягнеш, поки вийдеш, мовляв, уже три рази сама втомишся! Провітрити оселю – та й достатньо, кілька днів можна сонечка почекати.
Як вам таке? Взагалі, як я вже сказала, правила життя моєї невістки мене досить часто дивують.
Автор – Олена К.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
