Стефанія з чоловіком жили в райцентрі, ростили єдиного сина Гліба. Як не цього світу було їхнє дитя: беззахисне, наївне. Опікали Гліба свого тато й мама, як могли, від усяких негараздів реального життя.
Найбільше любив Гліб до бабусі в село їздити, там був його рай, там і кохання своє зустрів, сироту Маринку, яку бабуся виростила. Дівчина – протилежність Гліба, практична, хвацька, все вміє, от тільки розуму не високого – всі в селі те знали. Тому й дивувалися, коли Гліб, закінчивши університет в обласному центрі і попрацювавши трохи серед звичайних людей, покинув усе і поїхав до своєї Маринки в село, у її хату, бо оселю його бабці мати продала – гроші на лікування батька потрібні були.
Та не врятували Глібового тата, у 53 роки Стефанія овдовіла. Невістку жінка недолюблювала, спілкуватися взагалі з нею не могла: ну про що розмовляти з людиною, яка читає по складах, і то якщо вже гостра необхідність, а так то все їй Гліб і розкаже, і прочитає. Навіть до телевізору Маринка, на відміну від сільських решти жінок, не охоча, ну що там цікавого? Їй і діла немає, що за межами її двору відбувається, їй той далекий світ – як п’яте колесо у воза, а Глібові так тим паче, хоча і розумний, і з освітою.
Дивні вони, та люди звикли. Живуть тихо, нікому шкоди не роблять, ще й допоможуть, діток народжують, трійко он вже підростає погодок. Город садять, курей-качок повен двір.
А Стефанія, як чоловіка не стало, аби не вити від самотності і щоб душа не боліла за таке життя сина, якого вона не розуміла, подалася на закордонні заробітки. Подруга у неї одна у Франції, інша в Іспанії – було, де зупинитися на перший час. Стефанія, щоб не думала собі про Марину, та знала: син у надійних руках, захищений, ніколи голодним не буде.
Багато де спробувала попрацювати Стефанія, але потім біля жінки однієї осіла, доглядала стареньку. Роман у неї нічого необіцяючий, але приємний закрутився з сином старенької Люсії, неодруженим у свої 55 П’єром.
Вирвалася оце додому, а то тільки малим онукам, невістці і сину майже шо місяця подарунки слала: одяг фірмовий, постільне, подушки і ковдри, пледи, іграшки різноманітні, побутову якусь техніку сучасну… Та гроші ще іноді Глібу пересилала. Так сім років і минуло, і ось приїхала, нарешті, додому на кілька тижнів.
Спочатку квартиру свою зачинену навідала, лад там навела, кинула об’яву в інтернет, що в оренду буде здавати. Та й поїхала до сина й невістки в село, не попередила про візит, бо щось тиждень вже не могла додзвонитися Глібу, а написати ніяк – у тих навіть інтернету не було, а посилки її отримували, коли поштарка заглядала до них і говорила про нові презенти від Стефи.
…Знову сусіди рятівників визвали до двору Гліба і Марини. Дим валить з двору, стелиться селом, а на справді – пшик. Ну, попередять як завжди, та й поїдуть. А що вони зроблять? Не листя ж сухе, навіть штраф не впишеш. Про що розмовляти з людиною, яка по складах досі читає? Чи з цим Глібом, що з вітром і сонечком вечорами сидить на лавці розмовляє, повсаджуючи дітей на коліна.
Стефанія якраз їхала вулицею у таксі, серце завмерло, коли побачила, як димиться подвір’я сина й невістки. Та хоча б не хата! Там же дітлахи!
Машина зупинилася, Стефанія попросила водія почекати: а раптом що сталося та транспорт знадобиться?
Та нічого такого не сталося. Просто Марина, як і раз на кілька місяців, палила кострище чималеньке на подвір’ї: стояла, ворушила кочергою у вогні іграшки, пледи, подушки, інші, навіть не розпаковані, подарунки Стефанії… Палали подарунки, зіщулювалися, кручувалися в язиках полум’я, а дим сірий стелився селом сумною хмарою… Марина мугикала щось собі під ніс, стояла в півоберта до паркану, вся своїм зайняттям поглинута.
Стефанія з зусиллям ковтнула грудку, що якось враз виникла у горлі, перекривши подих. Розвернулася, чим душ кинулася назад в таксі. Тільки курява здійнялася на сільській вулиці за автівкою, яка вже зникла за рогом, лиш її і бачили.
(Історія реальна, навіть імена не змінені)
Автор – Олена Мірошниченко.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
