«Знову що вона приїде?» – Такою фразою відреагувала дружина мого брата на мій приїзд. Слід сказати, що я їду не до них, а в гості до моєї мами. Справа в тому, що мій брат зі своєю сім’єю (він, його дружина та 2 дітей) живуть разом із нашою мамою у її будинку.
Будинок, у якому вони живуть – це батьківський будинок, який побудували наші батьки. Мого батька немає з нами вже 6 років. Волею долі сталося, що мого батько не стало через 2 тижні після весілля мого батька. Тільки-но відгуляли весілля, а вже таке. Дуже сумно.
Повернімося до сім’ї мого брата. Мої стосунки з братом і її сім’єю не ідеальні, далеко не ідеальні.
Нещодавно я дізналася про те, що дружина брата зовсім не в захваті від того, що я приїжджаю до моєї мами, підкреслю до моєї мами, в будинок моєї мами. Я розумію, якби я приїжджала щотижня, лізла б у їхні стосунки, конфліктувала з ними, дорікала їм за щось, просила у них щось. Однак, цього нічого немає.
Справи так: я приїжджаю 2 рази на рік, максимум 3 рази, тому що живу далеко від них. Щоразу привожу всім гостинці, подарунки їм та дітям, завжди купую продукти, допомагаю по дому, навіть плачу братові гроші, якщо він кудись возить мене у своїй машині (як правило, він зустрічає мене в автовокзалі, а потім привозить до села. Плачу, стільки коштує таксі).
Після цього дружина брата незадоволена тим, що я приїжджаю до моєї мами і заважаю їм жити. Цікаво, чим це заважаю? Це при тому, що її сестричка та мама приїжджають кілька разів на місяць, повністю господарюють, доходить до того, що у мене мама не витримує їхньої присутності і на вихідні їде до бабусі.
Я з мамою розмовляла на цю тему і знаєте, якого висновку дійшли? Вони цілеспрямовано виживають мою маму з її будинку, який вони з батьком удвох збудували.
Доходить до того, що вони (сімейка брата) будують плани на цей будинок, аж до того, що хочуть його продати і купити собі квартиру. Як вам такий розклад справ?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя
- Я повернулася в квартиру за светром, бо похолодало і застала сина з друзями, як вони моє ліжко намагалися в маленьку кімнату перенести. – “Мамо, ви ж маєте нас зрозуміти. В нас скоро малюк буде”. Невістка ж в той час мовчки сиділа в куточку і мої документи перебирала. З вересками вони з моєї квартири вилетіли. І сваха дзвонила, і сват. Казали, що я не мама, бо їх дочку, ще й при надії, з хати виперла. Як хочуть, то нехай собі це щастя забирають
- Я в свою хату в селі аж три родини переселенців пустила позаминулої весни, а сама в Німеччину до сестри подалася. А це повернулася тиждень тому і просто випала в осад від того, що побачила! Я така вражена, вам не передати! Тепер просто не знаю, як ту хату між ними поділити
- У нас з чоловіком четверо дітей, тому після вторгнення і втрати роботи, Микола прийняв рішення їхати на заробітки в Польщу, оскільки дітей потрібно годувати. Іншого виходу ми не бачили. Я відчувала, що наше спільне життя котиться в яму, та його виїзд остаточно розставив все по місцях. Тепер думаю, чи варто зберігати наш з Миколою шлюб? Старші вже не такі й малі, а з тими двома, я якось собі раду й сама дам