Зустрілися оце нарешті 8 березня з кумою Галиною, в кафе сходили. Там під час нашої розмови я і дізналася, що вчудила моя 65-річна кумася.
– Як твої справи? Як здоров’я? – запитала мене Галя, коли ми вмостилися за зручним столиком кафе.
– Та нічого. Живі, здорові всі, слава богу. А ти чого така весела, у лотерею виграла?
– Та ні. Просто зі справою однією розібралася, заповіт склала. Стільки часу на це, виявляється, йде.
Галина завжди була з тих енергійних та пробивних жінок, які «коня на скаку зупинять». І все інше. Вона любила свою роботу в їдальні, яка потім перекваліфікувалася на досить непогане кафе. Віддала цій справі більшу частину життя. Знайшла в собі сили розійтися з чоловіком та виховати двох синів.
Скажімо чесно, не всі чоловіки, особливо після сорока та п’ятдесяти, здатні впоратися з настільки норовливою жінкою. У цьому віці їм уже хочеться спокою, більше часу приділяти своїм хобі чи автомобілю. А щоб кожен день то суперечка, то романтичний настрій – це вибачте. А ось Галина без пристрастей не могла. Енергія та емоції у куми брали своє.
Тепер це. Галі вже 65, а вона ніяк не заспокоїться. Пішла до нотаріуса, витратила час, гроші та склала заповіт. Здавалося б, що там залишати: квартира-хрущовка і трохи побутового мотлоху. Збирати і відкладати гроші Галина ніколи вміла, але тепер у неї й не було такої потреби, діти дорослі. От і металася вона по всьому місту безкоштовним транспортом. Гуляла, дихала свіжим повітрям, милувалася містом.
– Кумасю, ну ти уявляєш, він як мене побачив, думав, я дверима помилилася. Сказав, що рано мені ще такі питання вирішувати. Але я настирлива.
– Ага, це всі знають. Ти краще мені скажи, ти кого туди вписала? Невже ще кого, окрім дітей?
– Ні, тільки їх. Більше в мене все одно нікого немає.
– Ну, Галю. Вони б і без заповіту все б порівну поділили. Тільки дарма час витратила у юриста цього.
– Цей називається нотаріус. І все я правильно зробила, не хочу навпіл ділити. Молодшому дістанеться більша половина. А Василь нехай трохи потерпить. Старший він, нічого з ним не станеться.
– Та як же це так, Галю. Чому не порівну? Одного сина більше любиш, чи що?
Насправді причина була зовсім не в любові до синів, як виявилося. Галя пояснила, що любить їх однаково сильно. Вона довго думала, як зважитися на такий серйозний крок. І, нарешті, наважилася. Кожен із її синів уже мав дитину, тож кума часто бувала в них у гостях. Посидіти з онуками – це справжнє задоволення, бабусі зрозуміють.
Що молодший Андрій, що старший Василь – обидва непогано почуваються в плані фінансів. Не мільйонери, але вдома завжди є що накрити на стіл, гарний ремонт та перспективи. Та й сини ніколи матері не скаржилися ні на що. Іноді навіть допомагали фінансово. Справа була в іншому.
Оскільки бабуся іноді приходила няньчити онуків, з невістками вона теж часто спілкувалася. І ось Андрієва дружина завжди зустрічала свекруху з усмішкою на обличчі. Напувала ту чаєм, пригощала цукерками. Завжди мала багато тем для розмови. Іноді Галя бачила, що в квартирі не надто прибрано, а стіл для сина не накритий, але вона розуміла, що невістка ще молода, потихеньку всьому навчиться. І не звертала уваги на різні дрібниці.
А ось дружина Василя була з іншого тіста. Постійно похмура, холодна. Вона, хоч і могла приготувати свекрусі чай, але тільки після того, як її попросиш. Неговірка, постійно чимось незадоволена. Вона старша за Василя за віком, але таке враження, що старша навіть за неї, свекруху, теж. Постійно щось миє, готує. Ну яка у цієї їжі може бути енергетика? Неприємна, загалом, людина, пояснила Галина.
От і вирішила моя кума своїм нехитрим майном розпорядитися справедливо. Тобто за її особистим розумінням. А що, адже спадщина не лише для синів, а й для їхніх родин. Начебто все чесно.
– Це моя справа, чому я так вирішила. Там все правильно було зроблено. Ти тільки, кумасю, дивись не проговорися. Василь з Андрієм все і так дізнаються, коли прийде час. Нині мені ці хвилювання ні до чого. Ой, треба ще на ринок сходити. Заговорилася-засиділася я з тобою, їй-богу. Добре, передавай Олегу привіт, може, скоро в гості зайду. Бувай!
Так ми й розійшлися п освоїх справах. А я все думаю, чи справедливо чинить Галина?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
