Так вийшло в житті, що я вийшла першою заміж і брат залишився вдома з мамою. З чоловіком ми живемо в місті, виховуємо єдиного синочка.
Живемо ми в достатку, тому допомоги від батьків не потребуємо, а навпаки, самі стараємось допомагати рідним, якщо є така потреба.
Десь рік після мене і одружився мій молодший брат Остап. Наче все на початку було добре, і нам подобалась його обраниця.
Та вже минуло з цього часу кілька років, а Олена, так звати жінку мого брата, не хоче ще дітей. Вже три роки, як вона завела собі собачку і носиться з нею, як з дитиною.
Мій брат, чи то не подає виду, чи то справді його таке життя влаштовує. Кожен раз коли я розпочинаю з ними розмову про те, що вже пора маму порадувати внуками, брат говорить, не лізти в його сім’ю.
Та вчорашні вибрики Олени мене просто спантеличили.
Вчора ми домовились зустрітись сім’ями і сходити разом у кіно, а потім і в кафе на смачну вечерю. Зустрітись ми мали у великому торговому комплексі біля ялинки.
Та коли я побачила з ким Олена прийшла, то просто була здивована. Дружина мого брата додумалась взяти із собою свого песика.
Я думала, що на цьому наш похід в кіно і закінчиться, але помилялась.
Олену пропустили з песиком на перегляд фільму і весь фільм вона гладила і тулилась до свого песика, а не до мого брата.
Щоправда, з кафе вийшла трохи халепа.
Олену з песиком звідти завернули і вона мусила його залишити в автівці.
Вся ця ситуація заставляє мене хвилюватись за Остапа.
Чи взагалі колись Олена все ж таки наважиться йому подарувати дитинку?
Як їм дати зрозуміти, що пес то добре, але в сім’ї має бути дитя і не одне?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”
