Звати мене Валентина. Мені 28 років, але мама вважає, що я не маю права на особисте життя, тому що маю допомагати мамі ростити сестру Оленку, її пізню дитину.
Мама вважає, що я не маю права на особисте життя, хочв мені вже 28 років. На мамину думку, я мушу допомагати їй ростити сестру. Але у сестри Оленки, яеку мама народила в 38 років, між іншим, є ще батько і бабуся, які готові брати участь в її житті. Тільки ось мама грає в ображену і заявляє, що їй від них нічого не треба. Мене це просто пригнічує.
У нас з сестрою різні батьки. Мого не стало, коли я була зовсім ще маленька, я його не пам’ятаю навіть.
Приблизно з моїх років п’яти у мене з’явився вітчим, він же батько моєї сестри. Не можу сказати, що він погана людина, у мене з ним конфліктів не було, спілкувалися спокійно. Я якось не сприймала його як батька, а він не прагнув ним бути, всіх все влаштовувало.
У них з мамою довго не виходили дітки, мама обстежувалася і. нарешті, у 38 років народила Оленку.
Мама зовсім тоді забула про моє існування, адже мені було 18 років і мамі було не до мене, а вітчим в принципі до мене не ліз з вихованням. Мною займалася в основному бабуся по батькові. У свій час я навіть жила у неї приблизно півроку.
При цьому я не відчувала себе якоюсь обділеною, у мене немає образи на маму з цього приводу. Мені тоді навпаки здавалося дуже круто, що я живу не вдома, це була якась пригода. Ну і бабуся, звичайно, намагаючись компенсувати мені відсутність тата, частенько мене балувала.
Якось мама впіймала вітчима на зраді. Стандартний сюжет – інтрижка з колегою по роботі. У нас в квартирі бився посуд, стояв такий лемент, що вуха в’янули. Ми навіть місяць жили у бабусі – я у своєї, Оленка у своїй, по батькові. Підсумком цих скандалів стало розлучення, як і очікувалося.
Ми почали від тоді жити втрьох – мама і я з сестрою. Вітчим намагався брати участь в житті дочки, але мама все сприймала в штики, влаштовуючи щоразу зразково-показову виставу. Аліменти вона не брала, кажучи, що їй не потрібні жалюгідні подачки від зрадника, зустрічатися з дочкою вітчим зміг тільки після суду, перший час приходив з приставами.
Від такого маминого опору запал спілкування у вітчима згасав. Вона зробила все можливе і неможливе, щоб відвернути батька від дитини. Занадто багато проблем створювалося на кожному кроці. Завдяки маминим старанням Оленка і з бабусею не спілкується.
Оскільки дві дитини, одна школярка, друга студентка (жила я вдома) вимагають їсти, пити, одягатися і купу всього іншого, мамі довелося з головою піти в заробляння грошей. Полегшувало завдання їй те, що мене на той момент майже повністю утримувала бабуся, купувала мені одяг, все для навчання, займалася моїм здоров’ям. На мене ж, в свою чергу, лягли всі турботи про молодшу сестру, адже мама була дуже зайнята на роботі, а рідного батька вона близько до неї не підпускала.
В принципі, мені було нескладно возитися з сестрою. Вона ж вже не немовля. Мене вона слухалася, ми з нею ладили. Звичайно, без дрібних сварок у нас не обходилося, але в цілому все було нормально.
Я продовжувала жити вдома, допомагаючи мамі з сестрою, хоча вона росла досить самостійною дитиною.
З третього курсу я підробляла, щоб мамі було легше. При цьому я робила з Оленкою уроки, вироби, водила її на додаткові зайняття і готувала їй їсти. Мама сприймала це як належне. Я ж на подяку і не розраховувала, звикла якось, наче так і має бути.
На четвертому курсі у мене з’явився хлопець, Роман, все було серйозно. Я стала пізно повертатися з прогулянок, а мама обривала мені телефон, тому що сестра навідріз відмовлялася лягати спати без мене. Доводилося згортати побачення і бігти додому. Мене дивувало, що мама не може впоратися з власною дитиною, але вона так капітально псувала мені настрій своїми дзвінками, що простіше було повертатися додому.
До останнього курсу навантаження в універі збільшилися. Мені стало складно поєднувати підробіток, навчання, сестру і особисте життя. Я вирішила, що потрібно чимось жертвувати і відмовилася від підробітку.
Мамі я пояснила, що просто не встигаю все поєднувати і вирішила поки що відмовитися від частини підробітків, залишивши тільки собі на кишенькові витрати. Мама заявила, що я не можу так егоїстично поступати, їй потрібна моя допомога, щоб поставити сестру на ноги, а це сили і гроші, а вона вже далеко не молода. Це все дуже важливо, а хлопчиків у мене ще, мовляв, буде натовп. Зараз я, за її словами, мушу зосередитися на сім’ї і навчанні, все інше почекає. Воан говорить, що свого часу дала мені все необхідне, тому тепер я зобов’язана її рідтримати.
І ось мені 28 років, а я все ще сама, бо Роман такого зустрічання не витримав. Та якби я хотіла мати стільки труднощів, як маю зараз, я б завела власну дитину і виховувала її. Я і так толком не проживаю своє життя, свою молодість, тому що це має бути безтурботний час, а на моїх плечах занадто багато відповідальності, яку туди звалила мама.
Вона грає самодостатню жінку, вона образилася на батька своєї дитини і не дає йому брати участь в житті дочки через своїх загони, а я повинна страждати через це! Вона могла раніше просто отримувати нормальні аліменти на сестру і не працювати так багато. Батько, до речі, теж готовий брати участь в житті дочки, якій ще один рік навчання в школі залишився.
Але ні, мама для себе все вирішила, тому у мене ніякого особистого життя і часу на свою молодість і свої бажання, я живу, щоб задовольнити її амбіції. Мама заявила, що якщо я не буду їй допомагати, значить я теж зрадниця. Мабуть, скоро я перейду в цей розряд і з’їду до бабусі або на орендовану квартиру. Тільки думаю, що мама тоді зовсім зі мною перестане спілкуватися і налаштує проти мене Оленку.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
