fbpx

Звісно, чоловік мене відмовляв. “Тетянко, ти мене вибач, звичайно, але тобі не здається, що в п’ятдесят йти вчитися на права, це пізно. До того ж, ти плутаєш де ліво і де право. Краще не ризикуй”. Я ледь не послухалась Дмитра, але вчасно до мене навідались діти. З того часу минуло два роки

Хочу поділитися з вами своїм прикладом. Можливо, когось ця історія надихне, і ви не будете чекати, як я, до п’ятдесяти років, щоб отримати водійські права.

Раніше в мене не було потреби в тому, щоб водити самостійно машину. В мене чоловік чудовий водій зі стажем. В нас свій, хоч і невеличкий бізнес, тому якщо мені було щось потрібно, мене возив чоловік. Ну а якщо вже і його під рукою не було, то йшли в рух таксі.

Але так сталося два роки тому, що в чоловіка погіршилось здоров’я. За кермо він вже сісти не міг.

– Любий, а якщо я піду вчитися на права? Автівка ж в гаражі стоїть.

– Ти мене, Тетянко, вибач за правду, але тобі не здається, що в твої п’ятдесят років вже пізно на таке йти вчитися? Я нічого не маю проти, ти красива жінка, але ж ти іноді плутаєш де ліво і де право. Ну яке тобі за кермо сідати!

Скажу чесно, мене слова Дмитра зачепили. І навіть було таке, що я справді хотіла здатися через вік. Але одного дня про мій план дізналися діти.

– Мамо, звісно йди і вчися. Які твої роки. Я ж в свою чергу тобі допоможу. Поїздимо на вихідних по селу у бабусі, – сказала дочка.

Те саме сказав і син і ви знаєте, сміливості і впевненості в мене додалося.

Я записалася на навчання і цей час проведений з такими ж як я людьми, мене неабияк порадував.

Теорія мені легко давалась, а ось з водінням було складніше.

– Ну, пані Тетяно, поїхали!, – сказав інструктор.

– Як поїхали? Давайте там, де немає ні людей ні машин!

– Е ні, ви ж коли права отримаєте, будете по місту їздити?

– Так!

– Ось тому – вперед! У вас все вийде!

Так, було не легко, але в мене вірили і діти і інструктор, тому все в мене вдалося.

Екзамен з теорії я здала на відмінно і з першого разу, а ось практику прийшлось перездавати.

Чоловік мені ще раз наголосив, що нічого не вийде, бо в п’ятдесят вже розум не до водіння, але я не здавалася.

На даний час я водій з дворічним стажем.

Недавно возила я свого Дмитра на термальні води в Закарпаття.

– Ой, яка ж ти молодець, що одного дня не послухала мене і таки пішла вчитися на права. Навіть не уявляю, щоб ми робили, якби зараз не були на колесах.

Ось так, друзі! Запам’ятайте, вчитися ніколи не пізно!

Все у вас вийде, вірить у вас хтось, чи ні. Головне, щоб ви самі в себе вірили!

Удачі!

А в якому віці ви отримали свої права? Який у вас досвід їзди?

Автор – КАРАМЕЛЬКА

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page