Звісно, на онучку ви можете прийти подивитися, але не все так просто. В якості подарунку я чекаю від новоспеченої бабусі і тітки, конверт з десятьма тисячами гривень!, – сказала посміхаючись Орися. Мама взялась за голову, це ж дві її зарплати. Я тоді не стрималась

Звісно, на онучку ви можете прийти подивитися, але не все так просто. В якості подарунку я чекаю від новоспеченої бабусі і тітки, конверт з десятьма тисячами гривень!, – сказала посміхаючись Орися. Мама взялась за голову, це ж дві її зарплати. Я тоді не стрималась.

Хочу розповісти про те, як невдало одружився мій брат.

Спочатку і я, і моя мама чесно намагалися потоваришувати з його дружиною Орисею. Адже спочатку Орися та Тарас жили у нас.

Для цього мені довелося переселитися в маленьку кімнатку, а мама стала жити в прохідному залі. А найбільшу кімнату-спальню, ми віддали братові та його дружині.

Орися відразу ж заявила нам, що ми їй не рівня. Ще б! Адже Орися – професорська дочка. Але тільки ось професорська дочка не вважала за потрібне прибирати і прати. Вона не готувала і взагалі нічого не робила, бо говорила, що вона не господиня у цій квартирі і отже, нічого не робитиме.

А коли Орися носила під серцем дитя, то стало ще гірше. Вона нам заявила, що їй потрібен повний догляд. Моя мама – людина дуже м’яка і добра. Вона не хотіла суперечок та конфліктів у сім’ї, і тому у всьому погоджувалася з Орисею, виконувала всі її вимоги.

А я намагалася якомога більше часу проводити в університеті чи у своїх подружок у гуртожитку. Орися вимагала, щоб у будинку була постійна тиша і щоб мати готувала для неї окрему їжу.

Я намагалася переконати маму, що вона чинить неправильно, що не можна дозволяти Орисі так поводитися: так нахабно. Але мама все одно у всьому намагалася догодити своїй невістці.

І ось перед появою на світ дитинки вона заявила мені, що їхній дитині потрібна окрема кімната.

– А де її взяти? – Здивувалася я.

А Орися зажадала, щоб я переселилася у вітальню до мами.

І ось тут мій терпець урвався. Я, звичайно, відмовилася це робити. А Орися  влаштувала “бурю”.

Звичайно, брат її підтримав. Але мама нарешті проявила характер і сказала, що нехай вони або з’їжджають на орендовану квартиру або купують квартиру в іпотеку.

Але оскільки Орися мала бути в декреті, то було зрозуміло, що Тарас сам не зможе виплачувати іпотеку. Ось тому вони поїхали жити на орендовану квартиру.

Ми розійшлися ворогами. А про те, що у брата народилася дочка, ми дізналися лише за два місяці.

Нам із мамою дозволили прийти і подивитися на малечу. Але перед цим Орися зателефонувала та сказала нам принести подарунок у вигляді грошей та озвучила суму – десять тисяч гривень. Це були дві мамині зарплати.

Ми сказали, що такий подарунок подарувати не зможемо: у нас просто немає такої суми грошей у наявності. І після цього Орися заборонила нам приходити.

Мама, звичайно ж, одразу засмутилася. Але засмутилася вона дарма, тому що буквально через кілька місяців ми з мамою почали постійно няньчити Златку. Тому що Орисі то треба було сходити до салону краси, то вони їхали в гості з Тарасом до своїх друзів за місто. Але ми із задоволенням займалися з дитиною.

Тільки ось Орися була всім незадоволена. Вона вважала, що ми неправильно гуляємо з її донькою, не тим її годуємо, не так її одягаємо.

І ось коли Златі виповнилося півтора роки, брат із Орисею прийшли до нас. Орися сказала:

– Нам треба щось вирішувати із квартирою! Ви ж не бажаєте розмінювати цю квартиру. А ми не можемо купити квартиру в іпотеку, бо живемо на одну зарплату Тараса. Але я знайшла чудовий вихід із становища. Я вийду працювати. А ти, Карино, сидітимеш з нашою дитиною як няня! Платити ми тобі нічого не будемо. Ти ж у педагогічному університеті вчишся. От і буде в тебе така практика. А твоє навчання зачекає! Візьмеш на рік академічну відпустку, а потім взагалі можеш піти на заочне! Адже наша дитина набагато важливіша за твоє навчання!

Звичайно, я від цього відмовилася.

– Я вступала вчитися на денне відділення та планую закінчити навчання зі своїм курсом. І, звичайно ж, на заочне відділення я переводитись не буду!

Я не змогла пояснити братові, що я не збираюся поступатися своїм навчанням заради їхньої родини. Ось чому я мала це робити? Чому мене мали хвилювати їхні фінансові питання?

Тарас та Орися на мене дуже образилися і сказали, що більше ніколи не переступлять поріг нашого будинку.

І справді вони не приходили до нас цілих два роки.

Але пів року тому брат прийшов до нас зі своїми речами. Виявляється, Орися вийшла на роботу і через три місяці оголосила братові про те, що вона його не любить і подаватиме на розлучення.

– Я люблю іншого чоловіка!

Цим іншим чоловіком виявився її начальник, за допомогою якого вона хотіла вирішити свої фінансові питання.

Зараз Орися та Тарас розлучається. Орися каже Тарасу: якщо він не даватиме їй додатково гроші, то вона не дозволятиме йому бачитися з дочкою.

Тільки ось начальник Орисі не поспішає з нею одружуватися. Адже він має дружину, і його бізнес, якраз оформлений на його дружину.

А зараз Орися живе, як і раніше, на орендованій квартирі, яку досі оплачує мій брат.

– Нічого, така зухвала дівчина не пропаде! Вона знайде людину, якій сяде на шию! – сказала я.

Брат вибачився у нас з мамою. Він пообіцяв нам, що він буде набагато акуратнішим і обачливішим, коли обиратиме собі другу дружину…

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page