– Свекруха в мене завжди вважала, що в родині одної дитини цілком достатньо! – розповідає тридцятирічна Жанна.
– Тривогу у неї викликають не тільки багатодітні, а й навіть родини з двома дітьми. Для неї діти – це труднощі і проблеми. Але одну дитину, на її думку, все ж народити треба, а то «що люди скажуть»! Раптом ще подумають, що подружжя хворі, це ні до чого…
Можна собі уявити незадоволення свекрухи, коли приблизно рік тому Жанна з чоловіком, на той момент вже щасливі батьки п’ятирічного хлопчика, «обрадували» бабусю звісткою про те, що чекають на другу дитину.
Звістка про другу вагітність Жанни сталa для свекрухи здивуванням. Жанна знала, звичайно, що буде непросто, і ділитися новинами не поспішала. Але рано чи пізно довелося, і такого концерту ні вона, ні навіть чоловік її не очікували. Свекруха ридала в голос, голосила, шкодувала «нещасного» старшого онука, якому батьки «народять заміну», у якого в п’ять років закінчилося дитинство, так що там дитинство, все життя тепер під укіс…
Згодом, звичайно, все вляглося. Свекруха якось взяла себе в руки, продовжила спілкуватися з сім’єю сина – «заради внука». Пару раз Жанна з чоловіком ловили маму на тому, що вона шкодує «сиротину», який тепер, крім бабусі, «нікому не потрібен». Жаннин чоловік пару раз серйозно поговорив зі своєю мамою – і начебто диверсії припинилися.
Принаймні, за язика бабусю більше не ловили. Ну а те, що вона стала приторно ласкавою до онука, завалює його подарунками і цукерками, з багатозначними зітханнями гладить по голівці і щось бурмоче собі під ніс – ніби як не злочин.
– Загалом, за півроку з народженням у нас другої дитини бабуся так і не змирилася, – зітхає Жанна. – Всю вагітність дивилася на мене, як на ненормальну! ..
Пару місяців назад Жанна народила прекрасну дівчинку. Вона прекрасно справляється з дітьми, і тепер уже сміється над своїми недавніми стрaхами на тему того, як же вона буде одна з двома: як годувати, як гуляти, як купати… Малятко багато спить, старший син, принаймні, поки, сповнений цікавості і зацікавленості, допомагає в міру сил, Жанна пристосувалася до всіх процесів, і проблем немає.
І все б було прекрасно, якби не свекруха.
Жанна думала, що дочка народиться, бабуся гляне на неї і розтане. Але дива не сталося.
Свекруха старанно не помічає новонароджену внучку, не називає її по імені, взагалі не дивиться в ту сторону, де лежить дитина. Проте вважає своїм обов’язком прийти до старшого онука, провідати «бідолашного», демонстративно переконатися, що його не ображають батьки – в зв’язку з народженням конкурентки. Жанну це, звичайно, ображає і засмучує. Але, з іншого боку, вона намагається свекрухy якось виправдати. Зрештою, малятко народилoся ще зовсім недавно, бабуся ще не звикла, та й дитині поки ніхто, крім матері, не потрібен.
Бабуся зараз допомагає, як може – гуляє зі старшим. Втім, ще незрозуміло, чого більше від цієї допомоги, шкоди або користі: все йому дозволяє, з вулиці приходить вимазаний шоколадом і з повними руками дешевих іграшок з газетного кіоску. Що вона йому там, на вулиці, при цьому примовляє – можна тільки здогадуватися.
І чим далі, тим більше Жанні все це не подобається.
Спілкування бабусі з онуком – справа непогана, але дитину вона балує і розпускає. До того ж постійно квокче над ним. Скільки таких дітей, яким хтось вселив, що батьки в чомусь завинили перед ними, народивши брата / сестру? Ні до чого хорошого такі думки не призводять, ні в дитинстві, ні в майбутньому…
Можна, звичайно, поставити умову – то і це не говорити, шоколад не давати, іграшки не купувати, а інакше … Але ж за всім не прослідкуєш, велика ймовірність, що всі ці розмови і покупки підуть в підпілля, ще й дитину навчить брехати, замовчувати і кривити душею.
Не пускати бабусю до улюбленого онука? – якось дивно. Гнати її в шию? ну … дуже по-сучасному, звичайно. Але не хочеться так-то.
Хтось стикався з подібними ситуаціями? Який прогноз? Полюбить чи бабуся другу дитину, як думаєте?
І як зараз варто діяти батькам?
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
