Звуть мене Ліна. Характер у мене не рішучий. Немає у мене напористості.
Коли треба відсотояти себе, я, звичайно, можу спробувати дати різку відповідь, але якщо мова йде про дружні стосунки, то я завжди намагаюся якомога лояльніше ставитися до людини, щоб не образити когось незграбним словом або вчинком.
Мені давно здавалося, що цією моєю якістю користуються всі, кому не лінь, але я завжди намагалася знайти виправдання таким людям. Та й чого можна вимагати від людини в наш непростий час, коли кожен бореться за своє місце під сонцем будь-якими доступними методами? Але від подруги я не очікувала такого підступу.
Мені чомусь здавалося, що Наталка чесна і порядна людина, що я завжди можу покластися на неї, і вела себе з нею відповідно. Але на ділі все виявилося не так.
З чого все почалося. Ми з Наталею дружимо вже майже 7 років, з першого курсу. Як познайомилися в перший день занять, так і стали кращими подругами. Я місцева, з Києва. а вона з райцентру неподалік. Я жила вдома, з батьками, а Наталка орендувала кімнату. Коли ми закінчили навчатися і влаштувалися на роботу, Наталя все рівно орендувала квартиру. Але вже зі своїм хлопцем. Потім вони розбіглися.
Я вийшла заміж, а Наталка поки що сама, не заміжня. Ми продовжуємо дружити.
Працює Наталя на роботі з невеликою зарплатнею, а самі розумієте, що таке орендувати самій житло в столиці.
Не так давно Наталка поскаржилася мені, що у неї немає грошей, щоб оплатити житло. І якщо вона не зробить це найближчим часом, то господиня просто вижене її на вулицю. а у неї ще й великі борги за комуналку накопичилися.
Сумна подруга сказала: «Доведеться кидати тут роботу і їхати додому, в райцентр, шукати якусь роботу за копійки, і жити з мамою… І можна поставити хрест на особистому житті».
І тут же Наталка додала: «Ти казала, що збираєш на подорож на море закордон, але відпустака у вас з чоловіком аж восени. Може, позичиш мені 50 тисяч? Ая тобі віддам за літо, та й мама обіцяла допомогти. Якраз мені вистачить на оплату всьго!»
Я і виручила, не сказавши нічого чоловікові. Я вже майже назбирала потрібну суму нам на поїздку, але зараз часи такі, ми все одно відклали трохи відпочинок на майбутнє, але хіба можна відмовити подрузі? Та ще в такій ситуації? До нас пожити я її запросити не зможу, самим не дуже просторо, та й чоловік не схвалив таку пропозицію, йому Наталя чомусь не дуже подобається.
Отже, я допомогла подрузі. Наталка пообіцяла повернути протягом двох місяців. Та минуло вже більше року, а грошей як не було, так і немає.
І що мені робити? Наталя мову про борг навіть не заводить, а це ж не 500 гривень. За весь цей час я не почула від неї ні слова про гроші. Вона жодного разу не запитала, чи не можу я почекати ще трохи, наприклад, або хоча б сказати, що їй поки що нічим віддати мені мої гроші.
А самій мені якось не зручно заводити про це розмову, ніяк не насмілюся. Та що там не зручно, я, можна сказати, соромлюся торкатися цієї делікатної теми, не хочу поставити подругу у незручне становище.
Я розумію, що правда на моєму боці, що це нерозумно – мовчати, адже мова йде про мої власні гроші, врешті-решт, і я маю повне право отримати їх назад. Але це я так думаю. А коли справа доходить до розмови, у мене просто язик не повертається нагадати Наталі про борг. А сама вона мовчить.
І от що мені тепер робити, навіть не знаю. Чоловікові сказати побоююся.
Наталя поводиться так, наче взагалі забула про борг. До того ж, коли ми ходимо кудись разом з Натолкою перекусити, вона іноді просить додати їй кілька гривень, а то, мовляв, їй «не вистачає трохи».
А ось днями подруга прийшла до нас у гості в новому брючному костюмі і пальто… А я так і ходжу ще в тому, в чому ходила студенткою, все на інші якісь потреби гроші якось йдуть…
Все ж таки правильно кажуть: «Хочеш втратити подругу – дай їй в борг грошей».
Не знаю, як мені зажадати з Наталки мої гроші? Чи все таки наважитися і розповісти чоловікові?..
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
