Чоловік мій Гена уже котрий рік намагається пускати братові пил в очі і доводити, що він такий же успішний і живе не гірше за нього.
Від цих перегонів не виграє ніхто – брату все одно, Генка мій тільки пнеться, а я вже подумую забрати дітей і подати на розлучення. Я не хочу жити постійно в боргах і кредитах.
У чоловіка є старший брат Ростик. Не знаю, що свого часу послужило спусковим гачком, але чоловік перед ним постійно викаблучується і намагається здаватися крутішим, ніж є. Хоча дитячий садок цей давно б уже пора припинити – Ростиславу сорок один рік, чоловікові тридцять сім.
Сам брат Гени ніколи на моїй пам’яті своїм достатком не хизувався і враження справити не намагався. Він не олігарх, але має дуже хороший щомісячний дохід, до якого нам з чоловіком працювати і працювати. При цьому Ростислав не викаблучується, а просто живе за коштами і своїми можливостями.
Наприклад, з останнього – йому нічого не варто подарувати матері на ювілей діамантові сережки і величезний букет. А ось для нас це мінімум чотири місяці тотальної економії з пустим холодильником. Але Гена ж не може поступитися братові – він вирішив подарувати мамі наворочений телефон, який свекрусі взагалі не потрібен, тому що половину функцій вона навіть не знайде ніколи. Ну і величезний букет зі ста однієї троянди. І це на її 60-річчя, яке відсвяткували недавно.
Звичайно, подарунок узятий в розстрочку. Свекрух, подякувала, розплакалася і взагалі з боку все виглядало дуже мило: дорослі сини дарують матері величезні букети і дорогі подарунки. А я сиджу і мене сльози зовсім не від розчулення ллються.
Я сиджу і розумію, що не зміню в цьому році пуховик і знову всю зиму пробігаю в заклеєних вже сто разів чоботях. Тому що у нас ще не погашений кредит з ремонту свекрусі, ми віддаємо розстрочку за подарунок Ростиславу і його дружині на день народження. Тепер ще розстрочка на подарунок для свекрухи додалася.
Чоловік мій працює і непогано заробляє, я сиджу в декреті з дітьми-погодками двох і трьох років. Гениної зарплати цілком би вистачало на нормальне життя, але ми постійно в боргах через бажання чоловіка пустити братові пил в очі.
Я думаю, що Ростислав не сліпий, він все прекрасно розуміє, тому сенсу у цій показушності немає. Але чоловік уперто зображує високий достаток.
Коли у свекрухи був ремонт, Ростик навіть словом не обмовився з приводу грошей. Він сам відправив матір в санаторій і зайнявся ремонтом. Ми б про це і не дізналися, якби чоловік не зателефонував мамі і вона не поділилася з ним радістю.
Гена відразу ж набрав братові і сказав, що теж хоче фінансово брати участь в ремонті маминої квартири. Я чула, як Ростислав переконував його, що немає ніякої необхідності, але чоловік уперся – говори ціну і все. Ну, Ростик і назвав. Щоб ви розуміли, ремонт, який він затіяв, коштував як половина однушки в хорошому районі столиці.
Видно було, що Гену теж знатно спантеличила така сума, але понт дорожчий за гроші. Наступного дня чоловік поскакав брати кредит в банку. Зарплатна картка в цьому ж банку дала йому перевагу і кредит йому схвалили. Гроші він віддав брату.
Само собою, ми тоді сварилися. Лемент стояв такий, що сусіди поліцію викликали, добре, син тоді гостював у мами, я і сама збиралася йти, але чоловік повернувся додому і почалося.
Я питала, навіщо він так зробив, це ж космічна сума, а чоловік тільки теревенить, що він не жебрак і теж може забезпечити матір. Мати у нього і так непогано забезпечена, спасибі Ростиславу. А ось ми з дитиною можемо по світу піти.
Гена тоді мене заспокоїв, що на нашому житті це ніяк не позначиться. Цього разу він не збрехав, оплата кредиту не надто відбилася по сімейному бюджеті, тому що чоловік взяв підробіток.
А потім були ще кредити, і ще. Про них я дізнавалася постфактум, коли зробити вже було нічого не можна.
Рік тому не стало моєї мами, і ми почали здавати її квартиру в оренду, щоб хоч якось випливати.
На роботу я вийти не сподіваюся, тому що сидіти з онуками свекруха постійно не буде, а діти, коли старший пішов в садок, почали хворіти постійно. Що буде, коли в садок будуть ходити обоє, я не знаю.
Єдине, що я точно знаю – я так більше не можу. У Гени ця манія бути не гірше Ростислава вже віддає якимось діагнозом, хоча сам він це не визнає. Я вже думаю про розлучення.
Жити переїду в квартиру матері, попрошу допомоги у батька, можливо, допоможе свекруха, з нею я ще не розмовляла, ми з нею не дуже близькі. Та я навіть у брата Гени допомоги готова просити, щоб уже не думати, а чи не візьме чоловік новий кредит, щоб когось вразити?
Я розумію, що якщо піду, зроблю правильно, адже чоловік не зупиниться. А ось серце каже, що я готуюся зробити підлість і не можна кидати чоловіка самого з усіма цими кредитами і переїжджати на квартиру, адже з неї йде відчутний дохід. Я не знаю, що робити, і як довго я зможу ще тягнути це все. Але життя минає, а в мене зимовим чоботям сьомий рік буде, і покращення непередбачується.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
