У мене зять Данило, як в тій приказці – ні дати, ні взяти. Зате хвіст павича відростив, я вас прошу! Вже рік майже живе у мене, як у пансіонаті, все на роботу не може влаштуватися. Колупається в пропозиціях, як порося в апельсинах. Нормальний мужик вже хоч кудись би пішов на роботу.
Дочка Варя виходила заміж під мої рясні сльози і запах корвалолу. Зять мені відверто не подобався. Мало того, що у самого в кишені воша на аркані, так ще й гонору до цього ж. Ну павич павичем – крім яскравого хвоста і немає нічого. Але дочка закохалася в цього Данила і до розумних порад прислухатися відмовилася. А не лише ж я тоді говорила, що такий чоловік їй не здався.
Жили молоді на квартирі дочки, що їй після бабусі відійшла. У Данила з майна шкарпетки і зарозумілість. Але тоді вони обоє працювали, взяли машину в кредит. Водять обоє, але частіше машиною користувався зять, звичайно.
Потім гримнули скорочення, під які діти і попали – залишилися без роботи. Паніка, що робити? Було вирішено, що свою квартиру вони під оренду, самі переїжджають до мене. Рішення таке собі, варто визнати, але кращого варіанту на той момент не було. Жити ж якось треба.
Молодь переїхала, почали роботу шукати. Варя вже через місяць влаштувалася. Так, не на таку ж посаду, як минула, умови гірше, але хоч якісь гроші в родину.
А ось зять у нас досі в пошуку. Жодного разу навіть не вийшов на роботу. Тільки щоки надуває від важливості і по співбесідах їздить.
І їздить, до речі, на тій кредитній машині! Її не продали, бо Данило тупотів ніжками, бризкав слиною і доводив, що наявність машини розширює можливості з пошуку роботи. Тільки ось машина є, а роботи вже скоро рік як немає.
Мені ця ситуація не подобається абсолютно. Що це за справи такі – я працюю, дочка працює, а мужик сидить вдома і іноді вигулює костюм на чергову співбесіду? Я почала підкидати йому вакансії, які знаходила. Так, вони не за його профілем, але коли рік сидиш без роботи, тут не до жиру, я думаю.
Але Данило на мене дивився, як на не сповна розуму, а потім пояснював, що не з його кваліфікацією працювати простим менеджером. Ох ти ж фу ти-ну ти! Щось його з кваліфікацією роботодавці з руками не загребли, як я подивлюся.
Ні в роботі, ні вдома наш Данило нічогісінько не робить. Я або дочка приходимо з роботи і починаємо посуд мити за ним, готувати, прибирати. А зять з розумним виглядом в телефоні своєму сидить – шукає він роботу.
Таке відчуття, що у мене не дочка заміж вийшла, а я домашня тварина завелася. Тільки мені в якості вихованця цілком вистачає мого кота, інших не треба!
Вже давно б все висловила, але Варя мене постійно просить бути з її судженим лагідніше. Він у неї, бачте, тендітна натура. Тендітна-не тендітна, а їжі поглинає ця натура будь здоров як! При цьому порожні макарони його ковтати не змусиш. Йому сосиски й не найдешевші потрібні, салатик, курочка, хлібець. Тільки ось заробляти ми на це не хочемо!
Туди ми не підемо, там платять мало, туди не підемо, там офіс далеко, там вчитися треба, там ще щось треба. Все його величності не підходить.
Варю, звичайно, шкода, але я планую найближчим часом їх виселяти. А то я за себе не ручаюсь. Та й у неї може очі відкриються на те, яке чудо вона собі в супутники життя вибрала.
А я більше на його обличчя дивитися не можу, верне мене. Сподіваюся, дочка мене зрозуміє. Ну а як інакше мені вчинити?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
