fbpx

Зять мало заробляє! А машину з Наталки хоче. І тоді я поїхала в Італію на заробітки, щоб заробити грошей, світ подивитися і водночас дати Наталочці особистого простору, щоб вона влаштувала свої життя. Зараз мені вже 60 років і життєвого досвіду й мудрості маю достатньо –  випробувань на моєму шляху було чимало, життя не балувало. А як тут вчинити – не знаю. Можливо, щось підкажете мені корисне! З чоловіком ми розійшлися, коли Наталочці було 10 рочків, не порядною людиною він виявився і не надійною, мало заробляв. Я залишилася сама з донечкою і досить гідними аліментами. Я хоч і була ще молода, але нового чоловіка вирішила не шукати, навіщо мені, щоб чужий дядько виховував мою дитину? І ось моя Наталочка доросла, закінчила виш, працює. Але я давно помітила, що нам стало з дочкою затісно в одній квартирі, та заміж вона не збиралася аж ніяк. Куди це годиться? І тоді я поїхала в Італію на заробітки, щоб заробити грошей, світ подивитися і водночас дати Наталочці особистого простору, щоб вона влаштувала свої життя. П’ять років пролетіли в чужій країні

Зараз мені вже 60 років і життєвого досвіду й мудрості маю достатньо –  випробувань на моєму шляху було чимало, життя не балувало. Але я ніяк не можу передати хоч трохи моєї материнської мудрості моїй єдиній донечці Наталочці. Можливо, щось підкажете мені корисне!

З чоловіком ми розійшлися, коли Наталочці було 10 рочків, не порядною людиною він виявився і не надійною, мало заробляв. Я залишилася сама з донечкою і досить гідними аліментами.

Я хоч і була ще молода, але нового чоловіка вирішила не шукати, навіщо мені, щоб чужий дядько виховував мою дитину? Я вирішила, що зможу дати своїй дівчинці все, щоб вона виросла розумною і щасливою.

І ось моя Наталочка доросла, закінчила виш, працює. Але я давно помітила, що нам стало з дочкою затісно в одній квартирі, та заміж вона не збиралася аж ніяк. Куди це годиться?

І тоді я поїхала в Італію на заробітки, щоб заробити грошей, світ подивитися і водночас дати Наталочці особистого простору, щоб вона влаштувала свої життя.

П’ять років пролетіли в чужій країні. Я постійно працювала на ногах, у закладі громадського харчування. Було дуже не легко, але я знала, на що йду. Вдома за цей час Наталочка зустріла свої кохання, розписалися вони з чоловіком.

Я приїхала додому, маю гроші, але мене турбує майбутнє моєї дитини. Справа в тому, що мій зять не працює, його утримує Наталочка. Вона його безмежно любить і постійно його балує.

Ми зі свекрами скинулися молодим на невелику квартирку, щоб вони могли жити окремо. І це чудово, заради цього я й поїхала працювати на чужину насправді.

Але, мене дуже бентежать деякі моменти життя дочки. Вона працює з ранку до самого вечора, в той час, як робочий день мого зятя менше навіть від стандартних 8 годин. Зате зараз вони йому на машину збирають і на те, щоб він міг отримати права.

Так, моя дочка реально віддає частину своєї зарплати, щоб її чоловік міг навчитися керувати автомобілем!

А матір зятя, моя сваха Ольга, раз на тиждень, а то й частіше, натякає мені на те, щоб я ще більше вклалася в майбутнє її сина в той чи інший спосіб, я ж «при грошах».

Та коли я відповідаю, що можу допомогти самим сватам з роботою за кордоном, розмова якось зводиться нанівець. Працювати далеко від дому чомусь ніхто не бажає. От чому, скажіть? Дивина.

Але доньку мені дуже шкода, до сліз, а як щось змінити і змусити зятя працювати – гадки не маю. Допоможіть мені порадою виручити мою Наталочку!

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com суворо заборонено

You cannot copy content of this page