Три роки тому моя дочка розлучилася. Причина – вона не заробляла грошей, а вважала, що має займатися дітками і затишком в оселі. Він гроші заробляв, вона – ні. Він постійно тим потикав їй, а потім пішов до тої, яка заробляє, машину має і водить…
Нашим онукам тоді було три і шість років, зараз – 6 і 9 відповідно. Але донька так само не працює, живе на аліменти і ми допомагаємо.
Колишній зять з новою дружиною багато живуть, літають відпочивати, але дітей у них немає, і, напевне, не буде. Бо зять почав наполегливо просити у дочки віддати йому старшого сина на виховання. Дочка – ні в яку.
Але я кажу їй: а ти візьми – і віддай! По-перше, він теж батько, от хай і утримує, спілкується, тим паче, хлопчику чоловіче спілкування потрібне.
Крім того, нам з чоловіком легше буде, а то ж ми їй і дітям майже повністю зарплати віддаємо, а самі на пенсії живемо, нічого зайвого собі не дозволяємо. А так би вона на роботу вийшла, хоч і не хоче. Та й заміж вдруге з однією дитиною легше вийти, ніж з двома, як не крути. Живемо всі в одному місті, бачитися вона з сином все одно буде постійно: навихідних, канікулах.
Ну як вона не розуміє, що так краще? Як її переконати?
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
