fbpx
Суспільство
Чоловікові не подобалася моя повнота і він пішов до худшої, а через 5 років ми зустрілися знову

Після пoлoгiв, злегка поправилася. Вага не особливо збільшився, але. Від чоловіка почалися претензії, що це мовляв таке і все в такому дусі.

Замість того що б сказати – «Все добре улюблена, ти все одно краще за всіх» і почекати, коли я прийду в себе, він пішов «наліво».

Та так не слабо пішов, що в один прекрасний день взагалі не повернувся. Залишилася з дитиною на руках, тут подробиці ні до чого, думаю все зрозуміло.

Зрештою я втомилася побиватися і знайшла в собі сили повернутися до життя. Завела собаку, почала пробіжки вранці разом з нею.

Стала качати прес. Хоч це дуже важко морально, але відмінно відволікає від похмурих думок. Звикла до спорту, і з часом, влаштувавшись на роботу, записалася у фітнес зал.

На відміну від тренера в нашому спорткомплексі, фітнес тренер виявився уважним і терплячим людиною.

За пару років постійного відвідування залу, я не тільки повернула собі гарну фігуру, але і поліпшила її місцями)) Мінімум в 1,5 рази). Полюбила себе знову, полюбила своє тiлo.

Одного разу, повертаючись додому зі спортивною сумкою і в спортивній формі, помітила, що біля під’їзду стоїть мій колишній чоловік. З квітами та цукерками.

Мабуть в домофон дзвонить, а син йому не відкриває.

Читайте також: — ТЕЛЕВІЗОР ХОЧА Б ЛИШИ, Я ЙОГО САМ КУПУВАВ, — ЗАПРОПОНУВАВ ОЛЕКСІЙ ДРУЖИНІ. — Я Ж ЖІНКА

Тут я розумію, що у мене прямо тут і прямо зараз, є шанс виконати мрію багатьох покинутих.

Зробити так щоб він ридав від каяття. Руки за голову закинула, присіла раз п’ять швиденько, груди поправила і зробила крок до нього назустріч.

А він мені знаєте, що говорить?

– Дівчина, ви в цьому під’їзді живете? Можете двері відкрити?

Гірко засміявшись, я закрила обличчя руками і відчуваючи невимовне торжество відійшла в сторону.

– Я щось смішне сказав? – раптом занервував він – Що вас насмішила?

– Сказав в ЗАГСі. Коли клявся любити і захищати, – повертаючись до нього прямо особою сказала я – До цього часу, ржу не можу!

– Ліда? ! – він витріщив очі дивлячись на мене.

– У тебе є 10 секунд щоб забратися з цього двору – вже невесело оголосила я.

– Можна хоч сина побачити? Пашку! – благав він.

– Його Саша звати, – здивувавшись, уточнила я – Пішов геть!

Пішов.

Дивилася йому вслід, він часто оглядався. А толку.

Мрії збуваються, якщо захотіти.

Джерело.

Related Post

facebook