Тривожну історію про дочку розповіла днями жителька Києва, Юлія Ламаш, в «Фейсбука».
,,Пишу про те, що сталося за ці два дні. До цього часу трясе.
Моїй доньці на початку осені виповнилося 11 років. Ще дитина, але вже і не зовсім.
Минулого четверга, коли ми днем проходили по вулиці яка веде до нашого будинку, якийсь чоловік на вулиці кинув їй фразу типу: «Я тебе пам’ятаю з минулого року». Я ні самій фразі не надала значення, ні того, хто її сказав, пройшли собі мимо, дочка ще засміялася – як це якийсь незнайомий мужик буде її пам’ятати. Пройшли і забули.
Вчора вона прийшла додому зі школи, днем (вона постійно продзвонювати мені, де знаходиться, куди йде і виходить), і я виявила в кишені її пуховика шоколадку. У нас чудові стосунки, і факт, що вона не сказала мені відразу, звідки, а тільки «потім розповім», насторожив.
Вийняла шоколадку і знайшла прилипший до неї чек – на саму шоколадку, куплену – увага! – о 6:50 ранку !!! У нас в АТБ.
Потім донька розповіла, що вранці, коли вона йшла від будинку до метро (це 5-6 хвилин ходьби), вже близько до метро, біля дороги її зустрів чоловік, який стояв так, що пройти повз нього не можна було, і він чекав саме її . Той самий, який минулого тижня помітив її і кинув якусь фразу.
Він сказав, що «я тебе так чекав, так чекав!», і запропонував шоколадку. Він же запропонував покласти її поки в кишеню і продовжив розмову. Це було 7:40 ранку.
Читайте також: Я, КОЛИ ОДРУЖИЛА СИНА, СПОДІВАЛАСЯ, ЩО СТАНУ МАТІР’Ю ЙОГО ОБРАНИЦІ. АДЖЕ Є Ж ЩАСЛИВІ СВЕКРУХИ
– А мама, напевно, зaxворіла, раз ти одна?
– Ні, мама вдома.
– А мама, напевно, пізніше поїде на роботу?
– Ні, вона вдома працює.
– А тато?
– Він на роботі.
– А ти, напевно, на 5 в школі вчишся? (Метро)
– Ні, я виходжу на … (називає станцію)
– А, так твоя школа там знаходиться, напевно?
– Ні, вона на … (називає де)
– А ти, напевно, в … класі?
– Ні, я в … класі.
– Ну, я з тобою поїду, проводжу тебе.
І поїхав з нею до її станції метро, де їй потрібно було вийти.
Вийшли і на пероні, він нахилився і швидко заговорив, щоб вона приходила до нього в гості на роботу в магазин К. (це по дорозі до нашого дому, недалеко).
Про все, що сталося, дочка не розповіла, поки я не запитала.
Мільйон раз і тисячу разів я розповідала про те, що розмовляти і брати щось від незнайомців не можна. Показувала відеосюжети про правила безпеки, багато всього показувала і розповідала. При тому що у мене слухняна і розумна дитина – вона ні на секунду не запідозрила нічого поганого.
На моє запитання: «Як ти могла?», відповідь була: «Я думала, що якщо погано, то все було б по-іншому».
Пізніше після кількох розмов з дочкою з’ясувалися всі причини її «слухняності» незнайомого чоловіка:
1. На вигляд звичайний і добрий дядечко.
2. Він знайомий, і тільки тому, що він заговорив з нею на тому тижні, значить, страшний.
3. Він вміє правильно ставити запитання і м’яко говорити – дочка начисто не запам’ятала його зовнішність, крім віку і голоси. Голос, каже, був добрий.
4. Їй було незручно не відповідати на питання дорослого. Це ж неважливо!
5. Ну і він не міг же йти з нею і мовчати – адже це теж неввічливо!
6. Він дав їй шоколадку? Ну, напевно, він самотній і дуже добрий!
Ось так. Незважаючи на всі мої розмови і систематичне повторення правил безпеки. Я подзвонила в міліцію. Фото випадково прилиплого чека вислала на їхнє прохання. Було дуже зрозуміло, що людина рано вранці купив шоколадку і «пас» дитину біля дороги.
І зрозуміло, що раз вранці у дороги – значить, примітив раніше, що до метро вона йде сама (вона завжди передзвонює про свої пересування, всі ці 5-6 хвилин до метро і далі теж).
Ранок сьогоднішнього дня.
Вранці я зібрала дочку в школу. Сама сказала їй, що буду йти позаду, віддалік, і ще я взяла з собою планшет.
Рівно на тому ж місці – біля переходу до метро, на тротуарі стояв той самий любитель дітей. З простягнутими до неї руками, і в них пакет з яскравими мандаринки і пакет з шоколадними цукерками.
Чекав саме її. Вона підійшла, він заговорив, і так добре, що вона ледве втрималася, щоб не взяти те, що він запропонував.
Дочка сказала, що сама не розуміє, як це сталося, але вона реально готова була взяти, коли він з нею розмовляв. Але вона все-таки взяла себе в руки і тільки мовчала. Тільки тоді вона, нарешті, злякалася по-справжньому.
– Привіт, я тобі купив мандаринки і цукерки, бери!
– ….
– Аа, напевно, ти не береш, бо мама не дозволяє?
– ….
– Ну, так зробимо так – ти приходь до мене після школи відразу в К., на роботу, я тобі сам їх покладу в портфель.
У цей момент я підійшла, швидко сфотографувала його, смикнула дочку за руку, і ми дуже швидко пішли. Додому, іншою дорогою.
І тільки сьогодні моїй дитині стало страшно, але вона, не зрозуміла все, що міг зробити з нею цей «добрий дядечко», любитель знайомитися з дівчатами.
На даний момент до нього приїхала міліція. Він працює різноробочим, в К. аені передзвонили з поліції і пообіцяли, що він більше до моєї дитини не підійде.
Бережіть своїх дітей!
Навіть коли ви проводите з ними бесіди – все одно біда може статися. Це діти. Вони все одно не розуміють всього, а дружелюбність і вихованість дочки в нашому випадку зіграли злий жарт.
Вона так мені і сказала: «Мамо, я не надала цьому значення, я ні на хвилину не думала, що це погана людина».
Ну не розуміє вона, що ні за яких обставин неможлива дивна дружба і запрошення в гості між мужиком за 40 і дівчинкою 11 років.
Тільки контроль і супровід! До якого віку? Не знаю.
Адже багато хто вважає, що середня школа – це вже самостійність. Тим більше що є телефон, і моя дитина завжди передзвонює кожен крок по дорозі туди і назад.
І слава Богу, що все закінчилося благополучно! Все-таки не даремно, кожен наш вихід з дому читається молитва Ангелу Хранителю і не тільки вона.
З дозволу міліції, додаю фото цього «дружнього любителя дітей» якраз в момент, коли він пропонує солодощі та мандарини дитині”.
