Є у мене сестра, Валя старша від мене на 4 роки. Давно вже у нас обох сім’ї і діти. Мої дочки живуть окремо, бачу їх, на жаль, рідко через те, що обидві за чоловіками далеко виїхали.
У Валі теж є син і дочка. Синові 30 років, живе в одному місті з нами, а племінниці моєї, Валіної дочки Насті недавно виповнилося 26 років.
9 років тому Настя народила дитину, тобто, дівчинка зaвaгiтніла ще будучи 16-річною.
-А що я можу зробити, – плакала тоді Валя, – так, зганьбила, так, принесла в подолі. Від кого – не зізнається. Пороти що її тепер?
Ну, думаю, пороти треба було раніше, тепер пізно вже. Нapoдила Настя дівчинку, природно, всі турботи про малятку лягли на плечі бабусі з дідом. А потім чоловіка Валіного не стало, з доходу – тільки її пенсія і те, що старший син дає.
Валя над онукою сюсюкає, а Настя гуляє собі на втіху, подружки, дискотеки.
-Вона молода ж, – виправдовує сестра дочку, – що тепер, крім пелюшок і не бачити нічого дівці? Ну куди вона піде вчитися або працювати? У неї ж дитина маленька.
Пожаліла Настю сестра і розбалувала. У 18 років дочка знову «з прибутком», але тут вже дівчина і сама зрозуміла, метнулася до лікарні і другу дитину без чоловіка не нapoдила.
Читайте також: «ЗА ПРОЖИВАННЯ В КВАРТИРІ З ТЕБЕ 10 ТИСЯЧ, А СИНОВІ МОЄМУ БЕЗКОШТОВНО», — СКАЗАЛА СВЕКРУХА
-Настюша заміж виходить, – повідомила сестра сяючи, через рік після другої вaгiтнocті, – хлопець такий хороший, багатий!
Відгуляли весілля, а після Настя пішла жити до чоловіка. Одна. Дочка залишилася у бабусі з дідом. Півроку прожили, а потім чоловік з батьками Настю повернув, так би мовити, на завод-виготовлювач, тобто татові з мамою.
-І господиня ніяка, і ледащо, і бруднуля, і гуляща, – висловилася колишня сваха, – з одним власного чоловіка загуляла.
Розлучилася племінниця, а після і привела одного колишнього чоловіка жити до батьків, благо свого дому, і площа дозволяла. Я дивувалася, а Валя раділа.
-Ось, – говорила сестра, – знову не одна дочка, та й мужик в будинку, здобувач, ми ще поповнення чекаємо, а завтра у зятька день народження, приходь в гості.
Я зібралася і пішла. Зятьок сестри мені не сподобався, розв’язний якийсь, Валю Мамашка називає, але це їхні справи. А після того святкування початку мені сестра дзвонити до вимог: ти хоч мого зятя з іменинами привітай, або, він же у нас медбрат, з тебе подарунок до дня медика.
-Валя, – кажу, – чи багато ти мужів моїх дочок вітала? Так ти і знати не знаєш, коли і що там вони святкують, і імена не пам’ятаєш, піди.
Валя образилася, через півроку у Насті син нapoдився, а ще через півроку вони дорогоцінного зятя і вигнали. Розписані молодята не були. Висіло тепер на Валi двоє дітей, та дочка на додачу.
А Настя з регулярністю раз на три місяці поставляла в будинок нового зятя, добре хоч, що більше дітей не нapoджувала.
І кожного співмешканця дочки Валя в будинок приймала, кожного готова була любити і від мене того ж вимагала. А незабаром черговий дочкин співмешканець вирушав наздоганяти попереднього.
-Не піду і не проси, – я відмовилася приходити одягни нapoдження чергового зятька сестри, – я їх навіть в обличчя вже не всіх пам’ятаю, не те що, по іменах. Як ти дозволяєш-то? Нехай зустрічається де завгодно, а ви шанує всіх на очах у дітей.
Сестра і так на мене образилася сильно, а два тижні тому вся в сльозах прийшла.
-Послухайте я тебе, не прийняла нового дочкиного чоловіка в будинку. Та ні, не Павло, Павла вона вигнала, нового Лешко звуть, – розповідала Валя, – так Настюха хвостом вильнула і умотать з мужиком, та ще й всі накопичення наші прихопили з собою.
-Валя, – кажу, – Настя у тебе і так зросла розгульна, та ти ще й потурала їй. Заявляй тепер в поліцію.
Але Валя писати заяву на дочку категорично відмовилася, ось тепер і виховує двох онуків, поки дочка невідомо де. Грошей в обріз, тільки за рахунок сина і вирулює, та ще город виручає.
-Якщо ти її назад в будинок приймеш, – сказав сестрі старший син, – то на мене можеш більше не розраховувати. Досить. Куди поїхала, там нехай і живе. І на позбавлення батьківських прав подавай, щоб вона дітей за собою в пригод не утягнути.
Валя плаче, ганьба ж, дочку батьківських прав позбавляти, а я вважаю, що племінник прав, і путнього з такої мами нічого не вийде. Та й Валі з дітьми опікунські не завадять.
Що думаєте? З одного боку Валентина і винна, що розпустила дочку, а з іншого – шкода її.
