fbpx
життєві історії
Хотіла провчити чоловіка, а потрапила в божевільню

Ви коли-небудь були в божевільні?

Чи не на роботі, не відвідуючи зійшов з розуму родича чи друга, не проходячи ординатуру в даному напрямку.

Ви були там як пацієнт? Навряд чи.

Не так вже й багато у нас людей з подібними діагнозами. А ось мені довелося.

Зрозуміло, я цього не планувала. Молода була, дypна. Джерело

А справа була так. В черговий раз посварилися ми з чоловіком моїм. Просто в пух і прах.

І все по одному і тому ж приводу. Приходить з роботи все пізніше і пізніше, все п’яніший і п’яніший.

Ще й агресивність проявляти почав.

Те по столу кулаком трісне. Та так, що всі тарілки розлетяться. Те дверима шарахне, так що штукатурка сиплеться.

І по хорошому я з ним, і по поганому, та толку немає.

Читайте також: Виходячи заміж за багатого іноземця, не думала, що доведеться його утримувати

Вирішила я його налякати – кажу, що якщо не припинить пити, то я з собою що-небудь зроблю.

Робити нічого не збиралася, але налякати було треба, а то зовсім він уже з котушок з’їхав.

Коли він прийшов в черговий раз пізно і п’яний, то я вирішила свій задум «по залякуванню» втілити в життя.

Поки він в кухні колобродити, я в спальні прив’язала один до одного, два шовкових пояса від своїх халатів.

Ну, просто нічого іншого під рукою не виявилося, а потім зробила петлю і закріпила своє творіння на гвоздиці, який невідомо для чого стирчав у нас на стіні майже під стелею.

І як почула кроки чоловіка, що підходить до спальні, тут же голову в петлю просунула і стілець відштовхнула.

Я адже як все розрахувала – увійде, побачить, швидко зніме, злякається і пити кине.

Але все пішло не за моїм сценарієм. Спочатку виявилося, що шовк дуже навіть швидко затягується на шиї. Цього я ніяк не змогла передбачити.

А потім, коли я вже майже втратила свідомість, цвях із стіни вискочив, і я впала на підлогу, та по дорозі ще головою об край підвіконня приклалася.

Та так, що шкіру на голові розсікла і свідомість все-таки втратила.

Прокинулась я в машині швидкої допомоги, яка згодом привезла мене в психіатричну лікарню. А поклали мене в палату номер один – для caмoгубців!

Ох, і надивилася я за два дні, які там пролежала! Добре, що доктор і завідувач відділом мені попалися дуже компетентні.

Поговорили вони зі мною пару раз, насварили за мій «спектакль», як слід і додому відпустили.

Та ще й допомогли мені, – провели з чоловіком розмову, що якщо не дай Боже, щось трапиться зі мною трапиться, то сидіти йому за «доведення до caмoгубства».

Чи не розкрили вони йому мій секрет, що все не так задумано було.

Довго він потім не пив. За розум взявся. А мені часто снилися жінки з тієї палати самогубців. Дванадцять їх там, в палаті було.

З двома я встигла познайомитися, вони мені свої історії розповіли. Як на мене, так нормальні баби, нещасні тільки, до відчаю доведені.

Шкода мені їх до сліз. І себе, дурну, шкода – погана з мене актриса, не щастить! Хоча, знову ж таки, як подивитися, могло адже набагато гірше все скінчиться!

Related Post

facebook