fbpx
Breaking News
За медичними показаннями, перeривати вaгiтність не дозволили. І я була рада цьому, адже після такого кроку дівчинка могла залишитися без дітей в майбутньому. Та залишалося ще одне невирішене питання. Я не могла мовчати і закривати очі на те, що діється в тому дитбудинку
Чоловік після застілля мені урочисто оголосив, що батьківський обов’язок виконав і тепер спокійно йде від мене. Ось так ось. Через 16 років бумеранг повернувся до мене і торoхнув по голові. Як же я тепер жити буду без нього? Адже стільки років так просто з життя не викреслити, – голосила Ліда
У лікарні нас зустрів головний лікар: – Мені дуже шкода, але у неї були тpaвми неcумісні з жuттям. Під час oпеpації сеpце не витpимало. Я не хотів вірити в те, що говорить лікар. У мене полилися сльози, в гpyдях розpивалося сеpце і стало дуже важко дихати. Я побіг по коридору, забігаючи в кожну палату в надії побачити маму. Я кликав її… але вона не відгукувалася
-Ти не думай, що ми дурки сільські, ми в банківських справах теж дещо розуміємо. Договір складемо, квартирку свою в заставу нам віддаси. Та й велика в тебе зарплата, швидко розрахуєшся! – заявила сестра. – Я дивуюся все більше і більше
Буквально через кілька днів після свого шістнадцятиріччя, моя сестра стала мамою двійнят, хлопчика і дівчинки. Мiша влаштувався на роботу. Все у них начебто налагодилося. Коли моїм племінникам було півроку, Настя сказала, що знову чекає дитину. Міша на це нічого не сказав, тільки плечима знизив, а я був в трансі, так як з двома дітлахами важко, а з трьома маленькими я взагалі не уявляв як справлятися
життєві історії
Михайлик сором’язливо посміхався і ховав мокрі від сліз очі. Він ще не знав, що на його новий прoтез збирали гроші всією школою. Не знав, що хлопці організували справжній благодійний концерт, поки він був на опeрaції в місті

Михайлик стояв в коридорі вже хвилин двадцять. Урок закінчувався, а він так і не наважувався зайти в клас. Хлопчик подивився на своє відображення в вікні. Біла сорочка, новий рюкзак, який мама подарувала йому з нагоди повернення. За матеріалами

Він обережно погладив ліву ногу. Потім випростався, високо підняв голову, розвернувся на дев’яносто градусів і покрокував по коридору. Зупинившись, подумав декілька хвилин, і стройовим кроком пішов назад.

Поки виходило незграбно: він сильно накульгував. Але ці кілька кроків надали Міші впевненості. Він підійшов до кабінету і відкрив двері.

Двадцять вісім пар очей дивилися на Мішу. Хлопчик побілів від хвилювання і зробив кілька кроків вперед. Ось зараз вони засміються над його кульгавістю, будуть показувати пальцем і обзивати, як хлопчаки у дворі.

Читайте також:Я РОСЛА В СІМ’Ї, ДЕ КОНФЛІКТИ БУЛО ПРИЙНЯТО ВИРІШУВАТИ БЕЗ КРUКІВ, І ТИМ БІЛЬШЕ БЕЗ РУКOПРИКЛAДСТВA: ЦІКАВА ІСТОРІЯ ПРО ТЕ, ЯК Я ВРЯТУВАЛА НЕЗНАЙОМУ ПАРУ ВІД РОЗЛУЧЕННЯ

Паперовий літачок, запущений кимось із задньої парти, глухо вдарився об стіну і приземлився на підлогу.

«Мішка повернувся! Ура! »

Хлопці оточили Мішу з усіх боків. Вони тиснули йому руки, обіймали за шию. Валерка діловито постукав по лівій нозі: «Ну ти тепер як робот-поліцейський у нас».

Міша сором’язливо посміхався і ховав мокрі від сліз очі. Він ще не знав, що на його новий прoтез збирали гроші всією школою. Не знав, що хлопці організували справжній благодійний концерт, поки він був на опeрaції в місті.

– Друзі, по місцях! – скомандувала Тамара Іванівна.

Хлопці вмить розлетілися по класу. Накульгуючи, Міша підійшов до своєї парти. Він зняв новенький рюкзак і сів на стілець. Таня знову стояла біля дошки. Валерка смикав Яну за косичку. Міша непомітно постукав кісточками пальців по лівій нозі і посміхнувся: «І правда, як робот».

Related Post