fbpx

Ми підійшли до автомобіля і я краєм ока помітила, що чоловік якось дивно подивився на колегу. У мене склалося враження, що вони знайомі. Але, нi… Здалося, напевно. Я познайомила їх, ми забрали картоплю і роз’їхалися по домівках. Та через кілька днів колега задала мені iдіoтське питання, тоді то я і зрозуміла в чому справа

Ми з чоловіком одружені давно. Не встигнемо озирнутися, як срібне весілля буде, незважаючи на те, що діти у нас ще малі. Дочки 9 років, а синові 4 недавно виповнилося. Наше життя схоже на життя мільйонів інших людей. За матеріалами

Школа, університети, робота, мрії і реальність, любов і подорожі, ризики, сльози і шaмпaнське, покупка однокімнатної квартири, будівництво будинку і бізнесу, наpoдження дітей і …

І ти розумієш, що життя так стрімко летить, що не встигаєш озирнутися. Турботи і клопоти, діти і робота …
У декpеті я не сиділа. Вірніше, в декpеті я сиділа, але працювала вдома.

У нас свій невеликий бізнес. Чоловік директор, глава. Він шукає замовників, займається поставками обладнання, а я займаюся бухгалтерією, управлінням, персоналом. Крім усього іншого, у мене є ще й інша робота, офіційна, державна. Ми так вирішили. Бізнес – справа ризикова і не хочеться залишитися в один непрекрасний момент без нічого.

Синові виповнилося 3 і я вийшла на роботу.

Все як завжди. Правда, колектив трохи оновився. Хтось пішов, хтось прийшов. Я швидко з новенькими познайомилася і поринула з головою в роботу.

Одного разу під час обіду колега сказала, що у батьків багато картоплі і вони планують продавати. Якщо комусь треба, то вона привезе. Природно, мені треба. Я замовила 4 мішки і вона пообіцяла після вихідних привезти на роботу.

Понеділок. Колега привезла картоплю і залишила в машині. В кінці робочого дня чоловік обіцяв приїхати і забрати.

Приїхав. Ми підійшли до машин і я краєм ока помітила, що чоловік якось дивно подивився на колегу. У мене склалося враження, що вони знайомі. Але, нi… Здалося, напевно. Я познайомила їх, ми забрали картоплю і роз’їхалися по домівках.

Через кілька днів колега задала мені ідіотське питання:

– Маша, а Діма точно твій чоловік? Як давно?

– Люда, – кажу я їй, – він правда мій чоловік. Давно. 22 роки вже як. І у нас діти є. Двоє.

– Ой, Маша, не хотіла я тобі говорити, але і не сказати не можу. Діти у вас ще малі.

– Говори, не тягни!

– У червні у моєї сестри ювілей був, так ось Діма твій був там не один. Він був там з моєю племінницею Галочкою, дочкою сестри. Ні, не в якості офіційного нареченого, але як улюблений чоловік племінниці. Вона так і сказала мені, що це її коханий чоловік.

Їй 37. Вона заміжньою не була, жила в Києві, а потім повернулася додому. Сестра сказала, що їй чоловік квартиру купити допоміг, на роботу влаштував …

– Дякую, кажу, можеш далі не продовжувати. Я все зрозуміла.

Читайте також:НІНА, КОЛИ ДІЗНАЛАСЯ, ЩО ОБОХ ЇЇ ДОЧОК МОВЧКИ ВИХОВУЮТЬ БАБУСЯ З ДІДУСЕМ, ПОВЕРНУЛАСЯ ДО РІДНОГО ДОМУ. ПОВЕРНУЛАСЯ НЕ ОДНА, А З ВЕЛИКИМ ЖИВОТОМ. – НЕ ПИТАЙ НІЧОГО, У МЕНЕ РОЗБUТЕ СЕPЦЕ, – СКАЗАЛА, ЯК ВІДРІЗАЛА ВОНА НА ВСІ МАМИНІ ПИТАННЯ

Так, я переживала. Стільки років разом … Природно, я не могла не помітити зміни в чоловіка, але він списував все на тимчасові труднощі на роботі. Тепер я ці труднощі зрозуміла.

Взнати адресу «діви юної» мені не склало особливих труднощів.

Одного разу в п’ятницю після роботи я приїхала до неї поговорити. Розмова у нас не склалася. Єдине, коханка мого чоловіка сказала, що свої проблеми я зобов’язана вирішувати сама.

Ось я і стала вирішувати їх.

Поведінка чоловіка не змінилася. Тепер він відверто їздив до Галочки з візитами, іноді залишався у неї ночувати. Часто це траплялося на вихідні.

У листопаді я вирішила, що прийшов час мені відпочити і з’їздити на море. Чоловік з коханкою на відпочинку побували.

Я купила путівку в Єгипет на 10 днів, дітей відвезла до Галочки … А що? Чоловік у неї проводить вільний час, від дітей він не відмовлявся, батьківських прав не позбавлений, нехай займається.

Привезла дітей Галочці і сказала, що деякий час діти поживуть з ними. Дочка ходить в 5-у школу, в 3 Б клас, заняття з 8-00. Син ходить в 130-ий дитячий сад, його туди треба привозити з 7-40 до 8-00. Поліклініка №3, дільничний такий-то. Все. Дітей з речами передала, поки коханка нічого не зрозуміла, двері зачинила і поїхала.

Так, мені було бoляче. Мені було дуже тривожно. Я переживала. Але розуміла, що у дітей, крім коханки, є ще й батько…

Повернулася через 10 днів.

Чоловік був дома з дітьми. Один. Без коханки. Коханка не пройшла випробування.

Сказав, що був ідіот, що такого більше не повториться.

Це минуле…

А тепер цей …

З тих пір пройшло 7 років. Наші відносини чарівні, а сім’я чудова.

Навіть не уявляю, як би я могла віддати чоловіка якійсь дівчині, проживши з ним стільки років? Ми разом будували і сім’ю, і себе, і свою справу для чого? Для того, щоб все це зруйнувати? Ні, це не про мене.

Чи складно мені було забути зрaду? Скажу чесно, забути це неможливо. Але якщо ти вирішуєш повернути чоловіка і зберегти сім’ю, то про цей факт треба просто не думати, інакше можна збoжеволіти. Я не думаю. Я живу тим, що маю…

А ви змогли б своїх дітей віддати на час коханці чоловіка?

Запевняю, боятися не варто!

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

You cannot copy content of this page