fbpx
Breaking News
Не знаю, як ви, а я так любила в дитинстві ці молочні коржики! Нехитрі наче ласощі, але яке дарували задоволення! І от знайшла той самий рецепт, просто спитавши у бабусі-сусідки, що працювала колись у їдальні. Робити їх виявилося легко, а скільки радості для дітей і всієї родини!
В 52 дасть фору юним! Руда талановита красуня-австралійка  знялася у відвертій фотосесії для спецвидання американського глянцю і натякнула на продовження мега-успішного серіалу з її участю.
Прислухаємося і беремо собі: 6 звичок довгожителів, про які наче і знаємо, але…
Притча якщо не про кожного, то про багатьох з нас. Бо інколи майже всі ми так робимо: бачимо і шукаємо не ті глечики…
Вони повинні відчути, що за них моляться: привітання українським захисникам від неймовірної актриси і людини, яка постійно особисто відвідує наших воїнів на передовій.
життєві історії
На столі задзвонив телефон. Подарунок дочки. Любов Сергіївна по звичці заряджала апарат, хоча дзвонити їй було нікому. Ось уже рік як мовчав, а тут раптом задзвонив. Номер якийсь невідомий. Вона притиснула руку до гpyдей і сіла на диван. Щось там, в гpyдях защеміло від почутого

– Доброго ранку сонечко! Саме, саме добре. – мама сіла до мене на краєчок ліжка і погладила по голові. – Який же ти у мене вже великий. Практично дорослий чоловік. З днем ​​наpoдження, Павлику. За матеріалами

Мама поцілувала мене в щоку і поклала на гpyди коробку.

– Дякую. – я поцілував її у відповідь і вона вийшла з кімнати.

Сьогодні 17 червня та мені виповнилося 17 років. Розгорнувши упаковку я підстрибнув на ліжку. Новий наворочений телефон. Про таке я навіть і не мріяв! Два тижні тому на пробіжці в парку я загубив свій. А два тижні без зв’язку в нашому баштовому світі просто якийсь кошмар. Тепер потрібно відновити всі номери і віддзвонитися друзям.

– Павлику, бабуся дзвонила – пролунав голос мами з кухні – вона тобі додзвонитися на старий номер не змогла. Передзвони їй.

– Добре мам, зараз.

Розібравшись з телефоном я почав по пам’яті набирати номер бабусі

+38097… Виклик пішов …

Любов Сергіївна доживала віку в старенькому будиночку на краю села.

-Вже 80 років скоро виповниться. Для чого живу? Нікому не потрібна. Василя, чоловіка, вже 10 років як Бог прибрав. А рік тому дочка, зять і п’ятнадцятирічний онук Павло зaгuнули в автoмобільній кaтaстрофі.

– Баба Люба як зазвичай розмовляла сама з собою. – для чого живу? Кому потрібна? Ні сім’ї. Ні рідні. Сусіди радять в місто перебратися, від дочки квартира там залишилася. Велика, трикімнатна … Тільки що мені там одній сидіти. На людей тільки з балкона і подивишся … А тут повітря. Курочки. Сусіди знову ж, майже рідні, все життя пліч-о-пліч живемо. Ні. Пoмuрати треба на рідній лавці. Стара я вже місце проживання змінювати.

На столі задзвонив телефон. Подарунок дочки. Любов Сергіївна по звичці заряджала апарат, хоча дзвонити їй було нікому. Ось уже рік як мовчав, а тут раптом задзвонив. Номер якийсь невідомий.

Читайте також:МИХАЙЛИК СОРОМ’ЯЗЛИВО ПОСМІХАВСЯ І ХОВАВ МОКРІ ВІД СЛІЗ ОЧІ. ВІН ЩЕ НЕ ЗНАВ, ЩО НА ЙОГО НОВИЙ ПРOТЕЗ ЗБИРАЛИ ГРОШІ ВСІЄЮ ШКОЛОЮ. НЕ ЗНАВ, ЩО ХЛОПЦІ ОРГАНІЗУВАЛИ СПРАВЖНІЙ БЛАГОДІЙНИЙ КОНЦЕРТ, ПОКИ ВІН БУВ НА ОПEРAЦІЇ В МІСТІ

– Алло …

– Бабулька, привіт! – пролунало в трубці. – Вибач що не дзвонив давно. Це тепер мій новий номер. Я старий десь загубив. Мама сказала щоб я тобі подзвонив, а то ти хвилюєшся.

Любов Сергіївна притиснула руку до гpyдей і сіла на диван. Щось там, в гpyдях защеміло.

-Павлику, онучку, це ти? – прошепотіла ледве баба Люба.

– Звичайно я! Хто ж ще? -Ба, вибач що ніяк до тебе доїхати не можу. Все намагаюся, намагаюся. І весь час щось заважає.

– Павлику, онучоку, як ти там? – вже ридала в телефон Любов Сергіївна. – Я вже до вас зібралася. Так кіт Барсик тримає. Старий він вже. Кому без мене тут потрібен буде?

-Ба, не плач. У мене тут іспити. Як здам і визначуся куди мені, так відразу до тебе на цілий місяць. Так скучив за твоїми пиріжками. Ти там тримайся.

– Павлику, онучку мій. Дякую що зміг зателефонувати. Якщо зможеш, подзвони ще. – продовжувала ридати бабуся.

– Ба, ну ти чого? Хочеш щодня дзвонити буду? У мене тепер такий тариф хороший. Тобі дзвоню безкоштовно.

– Батьки там як?

– Як в раю! Мені здається вони переживають другий мeдoвий місяць. Все бабулька, мені пора. Завтра подзвоню. Цілу. Бувай!

У трубці почулася тиша. Любов Сергіївна піднялася. Підійшла до ікони і перехрестилася тремтячою рукою. А потім вирушила в магазин. Мyки треба купити. І дріжджів. А як правда відпустять … Залишилося два тижні. В очах баби Люби запалилися іскри життя.

Павло натиснув відбiй. Дивна якась бабуся сьогодні. З днем ​​наpoдження не привітала. Плакала. Здає напевно бабуся. Треба і правда кожен день їй дзвонити. Старенька вона вже. Скоро 60 років.

Два тижні пролетіли як один день. Павло здавав іспити. Щовечора дзвонив бабусі і розмовляв з нею. Розповідав про іспити. Про випускний. Бабуся, яка раніше любила повчати онука, тепер все більше мовчала і тільки зітхала.

– Мам, я прийшов! – Павло пройшов в ванну вимити руки.

З кухні пролунав незадоволений голос мами.

– Паш, ми все розуміємо, що ти завантажений. Що у тебе іспити і поступати тобі. Але ти можеш знайти хвилину і зателефонувати бабусі? Вона у нас одна залишилася. Вона дзвонить мені і скаржиться що ти її забув.

– Очманіти! – Павло зайшов на кухню. – Ма, я їй кожен день дзвоню. Давай зараз стоячи перед тобою подзвоню і на вільні руки поговоримо втрьох.

Павло набрав бабусин номер, вбuтий в телефон.

– Алло! Ольга Віталіївна! Поясніть мені і моїй матері, дружині Вашого сина, чому Ви говорите, що я Вам не дзвоню?

– Павлику, вибач мене стару. Я на третій день зрозуміла, що ти помилився номером. Ну не змогла я тобі зізнатися. І відмовитися хоча б від ілюзії щастя. Від ілюзії що моя сім’я жгва…

Через тиждень баба Люба пекла пироги. А Пашка з батьками їхав в село, знайомитися з новою бабусею.

Related Post