– Загалом, п’ятий місяць вже сестра з чоловіком сидять поруч на дивані, це при наявності ще двох маленьких дітей! – з обуренням в голосі розповідає тридцятитрьохрічна Агата. – Зятя скоротили по весні ще, ось, до сих пір роботу шукає. Всім розповідає, що немає роботи в Києві. Не в вантажники ж, каже, йти, уявляєш! За матеріалами
Молодша сестра Агати, Ада, заміжня вже п’ять років. Відразу після весілля Ада наpoдила сина, рік тому – другого, плавно перекочували з дeкрeту в декpет, і зараз сидить вдома вже з двома дітьми.
Чоловік її до останнього часу з обов’язками годувальника цілком справлявся, до того ж запитів особливих у Ади ніколи не було: по салонах вона не ходила, обновками себе не балувала, нічого зайвого не купувала.
А на просте життя – одягнутися, поїсти, заплатити за комунальні послуги і раз в пару тижнів погуляти в парку з дітьми – їм вистачало. До минулої весни, коли чоловік Ади, Максим, потрапив під скорочення.
– Звичайно, йому виплатили все, що належить за законом: два оклади, компенсацію за відпустку, тому до цих пір вони жили-не тужили! – розповідає Агата. – А зараз, мабуть, гроші скінчилися. Дзвонить мені вчора сестриця і просить позичити трохи. Каже, вдома вже нічого немає, терміново потрібно хоча б суміші молочної купити малюкові і їжі старшому. І чи не можу я позичити їм з чоловіком трохи грошей?
Відносини у сестер, треба сказати, з дитинства не найтепліші, так що той факт, що Ада стала дзвонити Агаті з проханням про допомогу, вже багато про що говорить. Мабуть, справа зовсім погано.
– Напевно напозичали всюди, де тільки можна! – зітхає Агата. – У подружок, у сусідок, у мам. Йти по другому колу незручно, ось, шукає нових спонсорів. Уже й до мене черга дійшла!
Спонсором «чужого неробства» Агата, за її словами, бути не бажає. Грошей їй не шкода – заробляє вона зараз дуже пристойно, і суму в розмірі кількох тисяч (дуже істотну для Ади в її нинішньому становищі) могла б виділити абсолютно безболісно. Але принципово не збирається цього робити.
– Я їй кажу – Ада, не жебракувати треба, а працювати! – з обуренням пояснює Агата. – Якщо Макс твій не може знайти місце і не хоче бути вантажником, йди працюй тоді ти. А вона мені заявляє – я, каже, не можу, я сиджу з дітьми! Ні, ну як? Ось сімейка! Кажу – ну, не можете працювати, ні ти, ні він, сидіть далі тоді на дивані. Тільки ось прислів’я згадай відмінне, яке бабуся наша в селі завжди говорила: хто не працює, той не їсть! ..
– Слухай, але якщо там реально діти голодні? На суміш і гречку з кефіром хоча б могла б їм підкинути. Або, якщо не хочеш грошей давати, хоч продуктів б замовила …
– Діти голодні – так у дітей там батьки є! Два дорослих здорових чола, на яких орати можна! Ні, я вважаю, що давати просто так їм не слід. Зараз я дам, потім мама, там дитячі прийдуть, потім ще хтось розщедриться – так вони і будуть сидіти, чекати, коли Максима на круту на роботу запросять … Чим раніше вони зрозуміють, що треба ворушитися самим, тим краще!
***
– Я взагалі від неї в шoці! – ледь не плаче Ада. – Рідна сестра називається! Знає ж, що у нас зараз непростий період. Начебто сама від такого застрахована! Ну-ну … Стала мені ще лекцію читати, життя вчити. Сама така правильна, тьху!
Агата не права – вже продукти дітям в складній ситуації купити треба було?
Або правильно вона вчинила, нічого потурати?
Як вам ситуація? Що думаєте?
