Суспільство
Одружився я в 22 роки, взяв так би мовити комплектом, відразу придбав дружину і дочку

Нахлинуло раптом на мене бажання розповісти Вам свою історію. Може бути комусь сумнівається вона послужить уроком, іншим просто буде цікаво, я сподіваюся. Відразу прошу вибачення: імен називати не буду. Не те, що боюся, просто нехай буде так.

Одружився я в 22 роки, взяв, так би мовити, комплектом, відразу придбав дружину і дочку (у моєї дружини була вже дівчинка 2-х років). Ні, неправильно написав. Це вони мене взяли самотнього, підібрали, нагодували, обігріли, полюбили.

Доньку хотів удочерити відразу, так як батька у неї в свідоцтві не означає (по батькові дружина їй дала своє), але дружина була проти. Сказала, що всьому свій час. Я сперечатися не став, хоча, зізнатися, був здивований.

Її історія, якщо не вдаватися в подробиці, стара як світ. Молоденька, наївна, полюбила, завагітніла, народила, горе-татусь розчинився в тумані.

Доньку відразу став вважати своєю. А як же може бути інакше ?! Дитина моєї коханої жінки, дружини — моя дитина! По-іншому бути не може, хто б що не говорив! І хай не біологічна, але рідна і кохана!

Через півтора року після весілля дружина мені зробила просто царський подарунок: сина народила! Ось треба б краще, та нікуди! Дочка є, син є, дружина — розумниця, красуня.

Ну що ще мужику для щастя треба? Грошей, ніби як, вистачає, чи не шикуємо, звичайно, але і голодні не сидимо, дружина не скаржиться, ласкава, ніжна, значить, все в порядку.

І, як я думав, щастя вже повне, але, як з’ясувалося, Бог любить мене сильніше, ніж я того заслуговую. Через два роки після нapoдження сина дружина нapoдила ще одну доньку! Хлопці, я готовий був бігти по місту і кричати всім і вся, який я щаслива людина! У мене синочок і дві лапочки-дочки.

Читайте також: Я НА ВОКЗАЛІ ВЖЕ ТРЕТЮ ДОБУ, МЕНІ ЙТИ НІКУДИ

Старшій дочці на той момент вже виповнилося майже шість років. Ласкава дівчинка, помічниця в усьому, до речі, мене вона з перших днів татом називала, як пізніше з’ясувалося, вона і вважала мене своїм рідним (в сенсі, біологічним) батьком. Воно і зрозуміло, чи багато пам’ятає дитина 2-х — річного віку? Ось і вона думала, що я був завжди.

До слова сказати, я кілька разів намагався знову завести розмову про удочеріння, але чув від дружини один відповідь: «Всьому свій час!».

І тут, коли старшої виповнилося шість (скоро в школу), дружина раптом сама запитала, чи хочу я ще удочерити дівчинку, на що отримала впевнений і твердий відповідь: Так, хочу, і, взагалі, давно пора! А то, як в тій приказці: ось знаю, що дочка моя, а довести не можу!

Документи зібрали, все оформили, по батькові поміняли на моє. Нарешті я став офіційно батьком трьох дітей! У дружини запитав потім, чому раніше не погоджувалася на це? Знаєте, що відповіла? Боялася!

Боялася, що не будемо жити, розлучимося, боялася, що, роди вона дітей від мене, поміняю ставлення до старшої, всього боялася. Спочатку розлютився, грішний, обізвав її дурепою-бабою, а потім подумав, але ж я б теж боявся.

Її один раз вже зрадили, як же вона може ось так відразу повірити? Загалом, вибачення попросив, і знову світ-спокій в будинку! Як же добре!

З того часу пройшло багато років. Старшій дочці вже 19, сина 16, молодшій 14. Старша навчається в інституті, сама поступила, копійки не заплатили (ну тільки за підготовчі курси, природно). Гордість моя, розумниця, та красива така виросла! Вся в мене!

Зараз з дружиною на квартиру їй збираємо, окремо хоче жити, воно і зрозуміло, молодо-зелено свободи вимагає! Дівчина серйозна, докладно до всього підходить. Сподіваюся, до 20-річчя зробимо їй сюрприз, давно адже накопичуємо, на одно назбираємо. Але це відступ. Головне — попереду!

Було це навесні, сесія йшла повним ходом. Сталося непередбачене! Якось дочка (старша) приїхала на вихідні. Ми живемо в районному місті, інститутів у нас немає, а вона вчиться в обласному, приблизно годину на автобусі від нас їхати.

Кожні вихідні приїжджає додому. Вечір, п’ятниця, дочка приїхала години дві тому, з мамою (з дружиною моєю) чаклують щось на кухні. Син з друзями на вулиці в футбол ганяють, молодша з подружками побігла гуляти, Я в кімнаті сиджу, читаю і, раптом, чую розмову з кухні.

Приглушений, напевно, щоб я не чув, але у мене з дитинства зір поганий (не зовсім, але і не 100%), а ось слух хороший, чую я добре дуже, навіть іноді то, чого мені чути і не треба.

Дочка розповідає дружині, що місяці два як її на зупинці зустрічає-проводжає якийсь мужик. Чи не з квітами-фанфарами, звичайно, а просто стоїть недалеко і дивиться на неї, потім якийсь час вона зауважує його, поки до будинку від автовокзалу йде.

Вона навіть дворами перестала ходити (зрізати дорогу), тільки центральною вулицею, де народу більше.

Сказати, що я схопився з дивана — нічого не сказати! Якийсь хмир переслідує мою дочку, а я лежу тут, розумієш! Дівча-то гарна, а дурнів-збoченців греблю гати.

Коротше, подзвонив начальнику, попередив, що в понеділок вранці затримаюсь, благо, відносини з начальством хороші, Вихідні пройшли, а в понеділок пішов я проводжати дочку на автобус, щоб подивитися на цього дядю! І подивився!

Як тільки я його побачив, люди, у мене коліна дрібно затремтіли (хоча дядько я не маленький і не з боязкого десятка, тим більше, коли справа стосується моїх дітей): там ніякої ДНК не треба, горе-татусь намалювався, хрін зітреш!

Як моя уважна і наглядова дочка не помітила схожості, не знаю (на ветеринара вчиться, як-не-як, а це вам не хухри-мухри, там за поведінкою тварин спостерігати треба ой-йой-йой як). Хоча, вона ж не бачила його ніколи, та й подумати не могла про щось подібне.

Думаю, зараз дочку посаджу в автобус і підійду, поговорю з ним по душам, 19 років десь шарохався, а тут привіт, «швидше за все любите нас»! Але, поки обіймалися, цілувалися, цього й слід прохолов!

Тиждень наступну прожили ми з дружиною, як на голках. У п’ятницю зустрів дочку, «товариш» цей не з’явився. А годин в 7 вечора це непорозуміння заявилося до нас додому!

І з порога: «Привіт, донечко, я твій тато!» Тато !!! Тато?!! Та який ти, до бica, тато ??? !!! Де ти був, коли дівчина 18-річна з немовлям на руках залишилася без копійки грошей, коли її рідні відвернулися від неї, тому що нагуляла, бачте? Де ти тоді був, тато, блiн ?!

Коли я з малятком 3-х річної на руках о 2 годині ночі втік до лікарні, у неї температура 40, задихається, а швидкі все на виклики, де ти був, ссс *** ??? Приперлися воно, татом його називайте, поїть, годуєте, спати кладіть!

Дочка в шоці, дружина в стані напівнепритомності, а у мене одне бажання: розірвати цього виродка на дрібні шматочки, і закінчити на цьому розмова!

Дочка повернулася до мене і запитала: «Тату, так люди правду говорили, ти мені не рідний?» Твою ж девіз, доброзичливці xpeново (знову вибачте!), Хто ж вас всіх за мову-то тягне? Що ж вам своїм життям не живе?

І нічого я не знайшов розумніші, ніж сказати: «Рідний, але не біологічний!» Знаєте, що зробила моя дочка? Вона підійшла і обняла мене! Обняла, як в дитинстві, руками шию обхопила і прошепотіла на вухо: «Ти — мій тато! ЄДИНИЙ !!! »

Хлопці, я останній раз плакав, коли мені було 20, ховав батька. Адже це також не залізяка я бездушна, брехня, що мужики не плачуть. Плачуть, тільки по-іншому!

Ось і тут в очах защипало, відчуваю, сльози котяться по щоках, і соромно, і так добре від усвідомлення того, що ось воно, твоє рідне, і ніякий інший папа їй не потрібен! І неважливо, чия кров в ній тече, це МОЯ ДОЧКА і все тут! І перед законом, і перед добрими людьми, і перед Богом!

«Папу» цього ми спровадили з миром, дочка навіть розмовляти з ним не захотіла, пояснення його слухати не стала. Її мати колись, 19 років тому, теж ніхто не почув.

Ну, а ми живемо, як жили, тихо-мирно і, як-то за замовчуванням, навіть розмови не заводимо про ту історію, благо, молодші діти про неї і не знають нічого, їх вдома не було під час цього дійства за все, п’ятниця ж!

До чого я розповів цю історію? Мужики, не бійтеся брати в дружини жінку з дитиною, з дітьми, будь їх хоч десять! Кожній дитині потрібен батько, потрібна батьківська підтримка, сильне плече, усвідомлення того, що він під захистом і в образу його не дадуть, що б не сталося!

Навіть, якщо дитина достатньо доросла, проявіть терпіння і Ви обов’язково знайдете з ним спільну мову, тільки не тисніть! Запам’ятайте: всьому свій час! До речі, жінок це теж стосується!

Джерело.

Related Post

facebook