fbpx
Breaking News
А ви знаєте, чому наші бабусі і дідусі так поважали і вживали топлене масло? Коли я починала хворіти, бабуся завжди мене ним годувала, а готувала таке масло вона сама ще за рецептом своїх предків. Користь топленого масла та як приготувати вдома.
Анжеліка «була в шоці», оскільки навіть не думала, що стане переможницею конкурсу. Школярка з Лозової визнана кращою художницею на конкурсі в Каннах.
Вже ввечері все відділення патoлогії гуло від cтрaшнoї новини. Цe сталося на сороковoму тижні вaгiтнoсті. Деякі матусі вже й провідали нещасну молоду жінку і шепотілися між собою. – Лежить, без бірки на руці на третьому поверсі, де всі з дітками. Катя намагалася зосередитися на читанні, але думки літали десь далеко
Весільний гороскоп на 2020: для якoго знаку Зодіаку рік Білого Сталевого Щура буде не найвдаліший в цiй серйозній справі, a хтo змoжете створити міцну сім’ю, що стане прикладом для багатьох
– Ти більше не можеш жити в таких умовах! Ти навіщо одружився? Щоб в бардаку жити? Он, у Яківни внучка – і красива, і рукаста, і домовита. Познайомити хочу. Побуваєш в будинку у істинної жінки, відразу від своєї втечеш! – нав’язування Марії Денисівни лунали на всю квартиру
життєві історії
– Побудьте нареченою для мого сина всього лише на день весілля. Потім одразу ж зможете розлучитись. Ніхто ні про що не дізнається

Нічна гроза давалася взнаки. У повітрі пахло вранішньою прохолодою, а у дворі ще стояли дощові калюжі.

Сергійко лиш визирнув у вікно, й одразу ж побіг у двір. Хлопчик любив безтурботно пострибати у калюжах, тож поспішав поки тепле осіннє сонечко не встигло висушити їх. Джерело

Він весело підстрибував, так, що бризки розлітались вусібіч.

Світлана спостерігала за своїм бешкетником крізь відчинене вікно літньої кухні й усміхалася. Як небагато дитині потрібно для щастя, думалося їй. Хоч для свого Сергійка вона ладна прихилити небо, аби лиш він був щасливим…

Світлана виховувала синочка сама. Прогнала чоловіка, як Сергійкові ледь два рочки виповнилося, – бив її і дитину. Сергійко боявся тата-пияка, який ніде не працював. Колишній зручно влаштувався – жив на гроші, які пересилала теща з Італії.

Світлана спершу з розумінням ставилася до того, що чоловікові важко знайти роботу, підтримувала його, заспокоювала, що все якось владнається.

Однак, коли згодом дійсно були непогані пропозиції з працевлаштування, а він ними нехтував, натомість усе щодня повторялося: друзі, випивка, а потім – «розгони» в домі.

Хоч її мама була на заробітках в Італії, Світлана, яка не звикла жити за чийсь рахунок, з ранньої весни до пізньої осені підпрацьовувала на ринку – разом із маленьким помічником торгувала квітами, власноруч вирощеними у своєму квітнику.

Якось до них із сином на ринку підійшла жіночка з дивними запитаннями:

– Доброго дня, пані. Чим ви займатиметеся цієї суботи?

Читайте також:  6 імен вважаються найсильнішими – вони приносять приголомшливий успіх і щасливе життя своїм власникам

– Доброго дня. А в чому, власне, річ? Хіба ми знайомі? – розгублено запитала Світлана, вагаючись, бо, може, й справді не впізнала когось зі знайомих.

– Ні, пробачте, ми не знайомі, – жінка відповіла, а в її голосі відчувалися розпач і безвихідь. Їй стало соромно за те, що так недолуго розпочала розмову з незнайомкою. На її очах забриніли сльози.

– Пробачте, – повторилась вона, – я від розпачу вже не знаю, що мені робити і про що говорити. Розумієте, на цю суботу в мого сина призначено весілля. Позавчора, за чотири дні до цієї дати, наречена покинула мого сина – чкурнула закордон зі своїм першим коханням.

– А ми вже гостей скликали, майже все готове. Син ходить, мов у воду опущений. Це така ганьба на все село. Не за себе прошу, а заради сина. Ви теж мати, то, благаю, зрозумійте мене і не відмовте. Побудьте нареченою для мого сина всього лише на день весілля. Потім одразу ж зможете розлучитись. Ніхто ні про що не дізнається, адже синової нареченої ще ніхто не бачив. Вони знайомі були якихось півтори-два місяці.

Галина Степанівна говорила, мов на сповіді. Їй важко давалися слова, як і це рішення.

Світлана упродовж декількох хвилин стояла з розгубленим виразом обличчя і загалом була шокована від щойно почутого.

Та, ще якусь мить подумавши, неочікувано для себе, вирішила погодитись на цю авантюру. Їй стало шкода незнайомої жінки, яка відкрила їй своє серце і свої переживання. Чомусь стало жаль і нареченого, якого кинули перед самим весіллям.

– Дякую тобі, дитинко. Ти дуже добра і чуйна. Я невипадково саме до тебе підійшла. Вже два дні спостерігаю за тобою і твоїм синочком, та лиш щойно зважилась підійти.

Я здогадалася, що ти сама виховуєш сина, бо за вами ніхто не приходить, ніхто не телефонує. А очі в тебе добрі, хоч сумні. То що, ідемо по сукню для нареченої і костюмчик для її сина? – усе говорила й говорила Галина Степанівна.

Весілля гуло на усе село. Гості не могли намилуватися молодятами, які постійно воркували, мов ті голубки.

Хоч ніхто з них не знав і навіть не здогадувався, що увесь цей час наречені ближче знайомляться, цікавляться вподобаннями, та, навіть елементарно, датами народження один одного.

Адже діло йде до завершення першого столу і дошкульний тамада точно набридатиме запитаннями про їх знайомство, перші побачення, про те, про се.

На почесному місці, навпроти молодят, сидів Сергійко. Він уважно спостерігав за матусиним нареченим, який час від часу весело підморгував хлопчині, та за матусею – такою красивою і веселою.

Усе пройшло, як за найкращим сценарієм. Вже гості розходились по домівках. Світлана допомагала збирати зі столів. Якось так затишно себе відчувала тут, як серед рідних людей, яких знала чи не з дитинства.

– Дякую тобі, дитинко, – ніжно обняла її новоспечена свекруха. – Відпочиньте, а потім ми відвеземо вас із синочком додому. А розлучитесь у будь-який зручний для тебе час…

– Яке розлучення, мамо. Ми ж щойно одружилися, – перебив Тарас, син Галини Степанівни. – Я був проти твого сватання, а тепер щиро вдячний за дружину і сина. Світлано, я б дуже хотів, щоб ти дала шанс нашим стосункам. У тобі я відчув споріднену душу. То як, ти не проти?

– Мабуть, варто спробувати.

А Сергійко тихенько підійшов до мами і дядька, який теж йому дуже сподобався. Вони довго стояли в обіймах. Утрьох.

На очах Галини Степанівни забриніли сльози радості. Ще вчора й мріяти про це було годі, а сьогодні її прохання і молитви справджуються.

Не стримувала жінка сліз радості і через два місяці, коли молодята повідомили, що невдовзі у Сергійка з’явиться братик або сестричка.

Related Post