fbpx

«За проживання в квартирі з тебе 10 тисяч, а синові моєму безкоштовно», – сказала свекруха

У мене ніколи не було зі свекрухою теплих сімейних відносин. В цьому плані мені, ще до весілля і заміжжя – мої заміжні подруги розповідали про свої чудові відносини з свекрухами, але у мене, на жаль, все вийшло не так, і не пощастило мені так, як їм.

Свекруха моя – Інеса Омелянівна – було не особливо-то гостинною жінкою, тому ми з чоловіком з нею взагалі практично не контактували дуже рідко це було, свята, дні народження і так далі, були єдиним винятком.

Ну а коли ми жили у себе в квартирі, мені в принципі і не доставляло це якогось дискомфорту, так як – ну не спілкуємося з нею і не спілкуємося, для себе я бачила в цьому тільки плюси, знаючи характер своєї свекрухи.

Але ось доля все-таки, мабуть бачачи те, що спілкування треба наше налагоджувати, все-таки звела нас одного разу.

Сергій дзвонить мені з роботи і каже:

– Додому можеш не приходити, – я спочатку не зрозуміла якось, наше розлучення я собі навіть не уявляла. Але у чоловіка так і запитала.

– Ми що розлучаємося?

– Чого? Як розлучаємося? У нас стелю через сусідів протікає, вже міхур в натяжній стелі утворився великий, того й гляди.

Читайте також: БАТЬКИ ПІСЛЯ РОЗЛУЧЕННЯ ВИГНАЛИ ДОЧКУ З ДОМУ, ЗМУСИВШИ ЇЇ НА ДОВГІ РОКИ ВИЇХАТИ З РІДНОГО МІСТА

– Та ти що? А ти піднімався до них? – запитала я

– Звичайно піднімався, це не вони винні. Стояк в будинку не витримав. Труби старі, не змінювали, – уривчасто говорив Сергій.

Загалом в той день, та й на найближчий місяць ми переїхали жити до свекрухи.

Інеса Омелянівна особливо якось не була рада нашій появі, а вже коли дізналася що нам треба в неї деякий період часу пожити, то взагалі сказала:

– З чого це раптом? Вам що більше немає до кого було піти? – запитала вона.

Зізнатися такої реакції ми зовсім не очікували, ну а куди діватися? Довелося відповідати.

– Вибачте Інеса Омелянівна, у нас дійсно тільки ви найближча людина, до якого ми могли ось так звернутися. У нас просто зараз ремонт буде в квартирі, – тут мене змінив чоловік.

– Так мамо, нам як тільки підлоги поміняють, ми відразу до себе, щоб не заважати тобі, – сказав Сергій.

– Звичайно справа не в цьому, ну ладно, живіть поки, чого вже тут, – знехотя сказала вона і пішла до себе в кімнату.

Зізнатися, поки ми, так би мовити, гостювали у свекрухи, то я мало з нею контактувала. Та й якщо навіть щось питала в неї, то дуже рідко отримувала на свої питання відповіді.

Свекруха напевно зовсім не хотіла розмовляти зі мною, ну а чому? Я не знала.

І так як відчувала себе не зовсім комфортно, то вирішила не обтяжувати свекруха і намагалася допомагати в будь-яку вільну хвилину з усіма домашніми справами – прання, готування, прибирання – весь тиждень це все було на мені.

Ось тільки Інеса Омелянівна завжди була чимось незадоволена: попрати не так, приготовлено не смачно, підлоги помиті неякісно і так далі.

Але я намагалася не звертати на це уваги, так як знала – що це все говорить вона спеціально.

Нарешті робота в нашому будинку було проведено, косметичний ремонт виконаний. Ми з чоловіком стали збирати всі речі і переїжджати до себе додому.

Але свекруха мало не біля порога зупинила нас з Сергієм і каже:

– Куди ви зібралися, добре Сергій, а не ти не же…

– В сенсі? – не зрозуміла я.

– За проживання в квартирі з тебе 10 тисяч, а синові моєму безкоштовно – заявляє вона.

– Але ж ми навіть їжу вашу не чіпали, все готували зі своїх продуктів, я скільки всього по дому робила, – намагалася щось відповісти я.

– І що? Я ж не за їжу з тебе гроші беру і не за працю свою. Я кажу ще раз – за проживання з тебе 10 тисяч – простягнула руку свекруха.

Чоловік мій, звичайно спробував щось сказати своїй матері, але толку від цього не було ніякого.

– Це наші з нею справи – відповіла вона Сергію.

Готівки у мене з собою не було, я була змушена залишити їй свої документи, телефон, сумки і поїхали з Сергієм до найближчого відділення банку.

З того моменту я взагалі не розмовляю і не спілкуюся з Інессой Омелянівна.

Джерело.

You cannot copy content of this page