– Бабуся, мама знову вaгiтнa. Забери мене до себе, будь ласка! Мені вчитися треба!
Над проханням внучки Олександра Миколаївна думала не довго: – Збирай речі, я за тобою приїду!
Син Олександри Миколаївни одружився на дуже віруючій жінці. Що не заважало їй вести не зовсім праведний спосіб життя: алкоголь – частий супутник Зої.
Взагалі-то, вірила Зоя тільки в одне – якщо дитина була послана згори, то ця дитина повинен бути народжений. Джерело
За 18 років шлюбу Зоя і Станіслав нажили шістьох дітей, сьомий народився б через сім з половиною місяців.
Свого житла пара не мала – вони жили на квартирі у одного з жалісливих родичів.
Старша внучка Олександри Миколаївни, одинадцятикласниця Олена – найголовніша мамина помічниця.
Відводити-забирати з дитячого садка наймолодшого брата, збирати в школу і робити уроки з середніми братами і сестрами, стежити за чистотою одягу і наявністю їжі в холодильнику – все це лежало на тендітних плечах дівчини.
Пральної машини в квартирі не було – зламалася, а на нову у багатодітній сім’ї не вистачало коштів.
– Мама сказала, що я піду в інститут тільки через два роки, коли дитина нapoдиться і в ясла піде. Вона хоче працювати, а не в декреті сидіти. Тому «в декрет» піду я.
Читайте також: В’язати навчилася і готувати, розшукала улюбленого, а він уже з іншою до весілля готується
-Бабуся, я так більше не можу? – плакала в трубку Алена.
Виходить, Олена повинна була викреслити зі свого життя два найближчі роки.
Вона повинна була дати фору одноліткам і піти вчитися не в 18, а в 20 років. Відстати від життя на два роки – велика плата за появу малюка в сім’ї?
Свого – безсумнівно. А коли подібну жертву вимагають від ще поки неповнолітньої дівчини?
Олександра Миколаївна стала збиратися відразу після дзвінка внучки. Вона постукала в двері до сусіда і попросила її звозити забрати внучку і речі.
– Не просто так, Семенович. Будь ласка.
Чоловік, якому ситуація була коротко змальована, відмовився від грошей і вже через 10 хвилин був у дворі.
– Я Олену з боєм забирала. Зоя для себе нapoджувала, а не для Олени.
І так зробили з дівчинки вічну Попелюшку: ні канікул, ні вихідних, ні свят – тільки обслуговувати молодших братів і сестер, яких Зоя як з конвеєра випускає.
Думати треба було головою. Паспорт внучки ледве-ледве забрала, Зойка його порвати хотіла. Як без неї справлятися будуть?
-Та мені все одно. Раніше Оленку забрати треба було, але мене і близько до онукам не пускали. Відмовилася їм свою квартиру віддавати, відразу ворогом стала, – розповідає Олександра Миколаївна.
Сама пенсіонерка більшу частину свого життя пропрацювала вчителем алгебри і геометрії.
З цих дисциплін у Олени не буде проблем з підготовкою до іспитів. А ось репетитора з російської мови і по хімії – доведеться найняти.
– Онуки часто xвopiють. Стас на вахті по кілька місяців, додому приїжджає – токарем працює у знайомого в цеху.
Вечорами в таксі. Жили на собі рве, щоб сім’ю прогодувати. Сама Зоя – продавець, шість через один на роботі. Ніколи їх будинку немає.
І на лікарняних з братами і сестрами Oлена сиділа. Плювати, що випускний клас. Плювати на її майбутнє.
Головне, Зоя свій борг виконує – плoдитucя, як кролик. На моє запитання – як можна порівнювати власних онуків з кролячим приплодом, Олександра Миколаївна відповідає:
– Зоя четвертим була вaгiтна. Ні кола, ні двора. Старших б прогодувати! Спробувала з нею поговорити. Мені було сказано: не лізь не в свою справу. Та й хто я така, щоб щось радити?
Всього лише свекруха. Навіть мати Зойкiна про дочку та онуків не згадувати! Невістка і там намагалася квартиру випросити, та не вийшло.
Я впевнена – діти нapoджені тільки для спекуляції. Вони ж в черзі на квартиру стоять. І кожна дитина просуває їх в черзі.
Вони в програмі «молода сім’я» брати участь хотіли. Не прийняли їх – з документами щось.
Сімейного капіталу у них немає – Зойка про свою пенсію подбала. Та й що я повинна була робити? Зі свічкою стояти, стежити щоб оберігалися?
Олена переїхала до бабусі.
Тепер вони будуть жити на одну пенсію. Але Олена і тому рада – звикла задовольнятися малим.
– Перші пару днів внучка спала. Просто спала. Тепер всі свої сили вона віддає навчанні не хоче такого життя, як у матері. Рішуче налаштована на кар’єру.
Одне засмучує – думки про сім’ю та дітей викликають у Олени напад нудоти. Їй всього 17, а вже вистачило і брудних пелюшок, і xвopих животів.
Вчора Стас телефонував. Зоя aбopт зробила. Позбулася няньки – відразу голова заробила.
Я не стала знущатися з приводу віри, яка дозволяє одного з семи дітей і не нapoдити. Але внучку я їм не віддам.
Шкодую, що раніше не забрала. Чи повинні старші брати і сестри допомагати з молодшими навіть на шкоду собі?
