Шоу-бізнес
«Вся школа дивилася на бійку і всі чекали, що мене поб’ють»: Руслан Сенічкін

Телеведучий розповів про цькування в школі. Публікація виходить в рамках спільного соціально-просвітницького проекту Українського інституту дослідження екстремізму, спрямованого на профілактику і протидію Буллінг в школах.

Тема буллінг мене зачепила в житті, в початкових класах школи. Але це був лайт буллінг, коли один одного обзиваєш, прізвиська вигадуєш у відповідь. Але справжній потужний буллінг почався десь в 7 класі, коли ми сім’єю переїхали в іншу квартиру, з одного берега Дніпра на інший.

І, звичайно, я в школі був новенький, і всі думали: «Зараз будемо його чмирять». Це читалося в очах і я був до того готовий.

Я жив в кримінальному районі Дніпра. І у нас були діти-крутякі, які вплинули і на дівчаток, і на хлопчиків. І з одним з таких крутяків, пов’язаний один випадок. Якось я виходив зі школи, була зима, мінус 15 градусів. Йшов додому з першої зміни і у дворі був лід, а діти грали в сніжки.

І один з таких крутяків на прізвисько Філ побачив, що я вийшов і спеціально підійшов до мене так, щоб зробити підніжку. Я зрозумів, що зараз буде якась сутичка. Він робить підніжку, я встояв, бо був до цього готовий, і фактично падає він.

Він впав, а я встояв. І це побачили інші діти. Я пішов додому, а він кидав лід і каміння в мою сторону, поки я йшов. Але жодного разу не потрапив.

Приходжу додому, мама плаче. Пoмep дідусь і ми поїхали на пoxopoн в село всією сім’єю. Нас не було десь тиждень. Як мені вже потім розповіли, в цей момент в школі відбувалося щось неймовірне.

Говорили про те, що я не прийшов на наступний день на уроки, бо злякався. А Філ і його команда мене чатували біля школи щодня, щоранку. А я не приходив, і по всій школі лунало, що Сенічкін злякався.

Читайте також: «МІС УКРАЇНА» ОЛЕКСАНДРА КУЧЕРЕНКА ЗАЧАРУВАЛА ЧУТТЄВИМ ЗНІМКОМ

Через тиждень йду я в школу, а мене по дорозі зустрічають хлопці, з якими я більш-менш спілкувався, і кажуть: «Тобі кінець! Ти живим не вийдеш зі школи. Тебе Філ шукає».

Так і було, Філ мене зустрічає в коридорі. Я піднімаюся в клас, шум неймовірний: все розуміли в класі, що мене зараз будуть бити. Вони все зі співчуттям до мене підійшли, оточили колом і сказали: «Чувак, ти тримайся, ми будемо за тебе». Тобто ніхто не намагався мене захистити фізично. Ніхто не сказав: «Чувак, зараз ми будемо його з тобою разом бити».

Тут цей Філ підходить і каже: «Ну що, злякався?». Ну а мені пояснювати всім, що дідусь пoмep, це було якось не до того. Зривається урок фізики. І вся школа, молодші класи, старші класи, весь наш клас, все йдуть у двір школи дивитися на бійку.

Фактично, всі очікували, як мене будуть бити. Ми йдемо, мене обзивають, кричать. Ідеш як в тунелі ганьби. Ми підходимо до того місця, де вони вирішили влаштувати бійку.

І Філ каже: «Ну давай, бий». Я дивлюся, і мене така образа взяла. Якась внутрішня несправедливість. І така злість взяла, всього, за себе, за те, що пoмep дідусь, а я нікому про це сказати не можу, що мене обзивають. У мене накипіло, і я його вдарив, він впав. Цього ніхто не очікував, і я від себе теж. У цей момент підбігає інший хлопець, у якого в руках була велика кийок і мене б’є по потилиці. І школа, як в Колізеї, типу бий його.

Я лежав, мене били. Недовго. Тому що в якийсь момент вони зрозуміли, що якась несправедливість, не рівні сили були. І в цей момент вже вибігає директор школи, всіх розганяє. Я ще виявився винуватим, що всіх зібрав. Філ і всі ці хлопці пішли на уроки, а мене просто поплескав хтось по плечу. Я точно пам’ятаю, що цей випадок був уроком для багатьох інших. І після цього вже ніхто не намагався натовпом піти проти одного.

А з цими хлопцями я зустрівся через два роки, ми перетнулися в маршрутці, я вже вступив до коледжу, адже школу я ненавидів і намагався всілякими засобами втекти звідти. Філ і його друг потиснули мені руку. Вони сказали, що пам’ятають цей момент. Запитали як у мене справи і розійшлися.

Тому, якщо хтось із вас виявився в подібній ситуації, пам’ятайте і навіть відчувайте, що внутрішньо ви стрижень, твердий і міцний. Цей стрижень у кожної людини, головне це відчувати. І внутрішньо відчути, що ти можеш дати здачі.

Джерело.

Related Post

facebook