fbpx

15 років Ольга прожила у щасливому шлюбі. А півтора роки тому дорожня пригода забрала її щастя. Здавалося, Ольга зникла і сама, разом з чоловіком. І лише необхідність дбати про дітей змушувала дихати та рухатися. А потім вона зустріла Богдана, через якого сталася та невиправна ситуація. Найбільше Ольга переживає, що колись сини дізнаються, хто такий Богдан насправді, і не вибачать її

15 років Ольга прожила у щасливому шлюбі. А півтора роки тому дорожня пригода забрала її щастя. Здавалося, Ольга зникла і сама, разом з чоловіком.

І лише необхідність дбати про дітей змушувала дихати та рухатися. У неї залишилося двоє синів, старшому – 11, молодшому – 5 років.

А потім вона зустріла Богдана, через якого сталася та невиправна ситуація. Він з’явився сам, щоб сказати, що був не винен, що її чоловік вискочив на дорогу в недозволеному місці.

Як вона не могла дивитися на нього у той момент! Такого випещеного, у дорогому костюмі, що вимовляє зовсім зайві слова. Адже важливо було лише одне: він живий, а  Дмитра більше немає.

Вона тоді прогнала Богдана, шпурнувши йому в слід пачку доларів, які він простягав. Незабаром суд повністю виправдав його. Але не Ольга. А Богдан усе стукався у її родину зі своєю безглуздою допомогою. Наче хотів грошима, продуктами та іграшками загладити те зло, яке приніс.

Оля довго відмовлялася щось брати з його рук. Але з часом грошей стало дуже не вистачати, а діти так раділи подарункам. І жінка здалася. Неначе втратила чутливість, біль змінився байдужістю.

“Та робіть ви, що захочете! Мене вже майже немає…” – думала Оля. Поступово Богдан став не просто приносити щось у будинок. Він почав затримуватися. Довго грав із дітьми, які стрімголов кидалися до дверей, почувши його характерний – два короткі, один довгий – дзвінок.

“Ех, Дімо, Дімо! – розмовляла вдова з чоловіком. – Добре, що ти не бачиш, як швидко твої хлопці забули тебе!”

А коли Ольга забула? Відповісти на це питання вона не може навіть сама собі. Пам’ятає тільки, одного разу зловила себе на думці про те, що чекає на Богдана з не меншим нетерпінням, ніж діти. І дуже злякалася цього.

Почала займатися самонавіюванням, повторюючи нескінченну кількість разів: “Він ніхто, він у всьому винний!” Зупинилася лише, коли у неї несподівано вирвалося: “Але я люблю його!”

Богдан теж любить Олю. І її хлопчиків Ось уже рік, як вони мешкають разом. Він пропонує розписатися. Але жінка не може на це вирішитись, вона не може відчути себе по-справжньому щасливою. Щоночі, засинаючи біля Богдана, відчуває, що вони (тепер уже вдвох!) знову і знову зраджують Дмитра.

Але найбільше Ольга переживає, що колись сини дізнаються, хто такий Богдан насправді, і не вибачать її. Як же бути жінці?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

You cannot copy content of this page