fbpx
життєві історії
А для чого їм працювати? На дивані ж руки закласти і чекати, поки готове на блюдечку піднесуть, куди вигідніше. Мені важко про таке писати, але сама просто не знаю, як вийти з цієї ситуації. Батькам трохи за 50-ть, але вони вже не працюють, а хочуть, щоб я повністю про них дбала. Як вони не розуміють, що таким чином життя пройде повз мене

А для чого їм працювати? На дивані ж руки закласти і чекати, поки готове на блюдечку піднесуть, куди вигідніше. Мені важко про таке писати, але сама просто не знаю, як вийти з цієї ситуації. Батькам трохи за 50-ть, але вони вже не працюють, а хочуть, щоб я повністю про них дбала. Як вони не розуміють, що таким чином життя пройде повз мене.

Всі мої однолітки розбіглися хто куди, а я такого собі дозволити не можу, адже повинна доглядати за батьками.

Я завжди любила і шанувала своїх батьків, проте всьому повинна бути міра і межа. Моїм батькам трохи за 50, але вони вже перестали працювати. Кажуть, що своє відпрацьовано, з огляду на що в родині є я – дочка, яка їх повинна тепер забезпечувати. Мені це абсолютно не подобається, так як через них моє життя стоїть на місці. Ми живемо в маленькому районному центрі.

Якби не ця ситуація, я б вже давно чкурнула до області. Як не крути, але там більше можливостей і для роботи, і для влаштування свого життя.

Всі мої спроби пояснити їм настільки для мене це важливо – закінчувалися повною невдачею. Вони не те що не хочуть мене чути, а кажуть, що я просто викидаю їх зі свого життя. Але це ж не так, я лише хочу, щоб вони були самостійні. Звичайно, я не буду змушувати їх працювати в 80 і більше років, так як це дійсно важко, але погодьтесь 50-ть це не такий вже вік, щоб  скласти руки і чекати, поки тобі на підносі принесуть поїсти.

Так, вони дійсно багато працювали свого часу, але мені здається, що це не межа і не привід, щоб в 50 років сідати мені на шию. Навпаки, це той час, коли потрібно працювати ще більше, адже мені теж потрібно розвиватися. А це означає відсутність підтримки з мого боку як мінімум на найближчі років десять.

Я намагалася поговорити з їх рідними, які будучи їх однолітками залишаються ще в силі працювати і допомагати дітям, але ті нічого не змогли вдіяти. Вони здивовані не менше мене, бо мої батьки завжди відрізнялися особливою працьовитістю.

Не знаю як правильно поступити, тому прошу у вас поради. Можливо хтось був у схожій ситуації, і підкаже, що робити, щоб і батьків не образити, і собі таким чином не нашкодити.

Буду вдячна за любу пораду.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page

facebook