fbpx
Суспільство
“А коли нас звільнять, то я навчатиму мови!..” В абсолютній тиші ранкового Херсона, що переривається гучними фразами жінки, що розмовляє телефоном, лунають оплески. Спочатку поодинокі, а потім шквал оплесків, як на концерті знаменитого виконавця

Замальовки із окупованого Херсона

Черга до магазину. Така собі звичайна черга, чоловік тридцять, переважно жінки. Поруч крутяться діти, щось малюючи крейдою на асфальті.

Раптом різко грає мелодія мобільного телефону і габаритна жінка у кольоровій сукні починає ритися в сумці, метушливо перебираючи численні пакети та пакетики у пошуках телефону. Побачивши, хто дзвонить, жінка відходить убік, озирається і намагається говорити тихіше. Черга дослухається.

Чути, що жінка лається і здається, що тополиний пух розносить вулицею її гучні фрази.

“Які ж ви все-таки ..” “Ви мені вже давно не рідня…”

“Люди не можуть бути такими зомбі і не бачити далі свого носа…» «Слава Богу, наші вже за тридцять кілометрів…”

“А коли нас звільнять, то я навчатиму мови!..”

В абсолютній тиші ранкового Херсона, що переривається гучними фразами жінки, що розмовляє телефоном, лунають оплески. Спочатку поодинокі, а потім шквал оплесків, як на концерті знаменитого виконавця.

Це аплодує черга. Аплодують навіть діти розмальованими долоньками, закинувши різнокольорову крейду в траву.

Жінка давно закінчила розмову. А оплески не вщухають.

У жінки на обличчі з’являється рум’янець.

Черга посміхається.

У Херсоні – літо.

Наталія Яремчук

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.