Переїхала я в новий район. Зручно, красиво, чисте і свіже повітря. Магазин і робота поруч. Будинок – 9-типоверхівка. Живу на 6-му.
Як тільки переїхала, зі мною відразу прибігла дружити Люся.
Люся – типова модниця, з пучком на голові.
Дівчина, яка будує своє життя, творча людина у якої є плани. Любить манікюр, макіяжі, красу всяку. Стала розповідати про себе, а я їй – про себе.
А коли я ще з валізами біля під’їзду стояла, вона на мене дивним поглядом подивилася.
Почала говорити тоді: “Ти знаєш, про що тут у нас говорять, недобре і загадкове?”
Я сказала, що не розумію її.
І вона розповіла про чутки, буцімто на 8-9 поверсі і в підвалі живуть духи якихось селян, і на цьому місці колись стояв притулок або щось на кшталт того, потім його знесли багаті, а людей вигнали.
Вони знайшли собі роботу і нові будинки, стали багатими. І пообіцяли, що будуть переслідувати тих людей, що їх вигнали.
Це було дуже давно. І кажуть, що вони до цих пір іноді приходять на місце старого притулку (в будинок) і о нічній порі крокують поверхами. Я злякалася, але в нісенітницю не повірила.
Люся жила на 1-му поверсі. На 3-5 ніч хтось вночі дійсно почав ніби ходити по сходовому майданчику.
Я у вічко дивлюся і нікого не бачу.
На ранок зустріла Люсю по дорозі в аптеку. Скаржуся, а вона каже, озираючись “Та ти не бійся, вони тільки на повний місяць приходять. Ми, місцеві, звикли”.
Потім подруга подивилася на гарну пташку і каже: “Ой, пташка яка гарна. Ну, добре, і ти теж звикнеш. Бувай!” , – і пішла собі в магазин. Тепер я почала вірити в цю легенду. Хоч і думаю, що це нісенітниця.
Вже навмисне вночі виходила, чітко чула десь на рівні мого поверху звуки, потім, коли звуки спускалися близько моїх дверей, дивилася у вічко і виходила. Нікого. Взагалі нікого. І як тільки я виходила, звуки відразу зверху починалися. Оце містика! Якась під’їзна легенда, бо ніяк інакше не назвеш. Втім, я вже звикла вночі майже цього не чути…
Марія В.
Фото – ілюстративне, dom.ria.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
