Коли я виходила заміж, перед весіллям крім весільного плаття, я придбала собі і красиве коктейльне плаття – його я планувала надіти на другий день весілля.
Вибирати плаття я їздила зі своєю тіткою, але з нами ув’язалася і Зіна, сестричка мого майбутнього чоловіка. Вона і переконувала мене в тому, що саме це коктейльне плаття мені дуже йде, тому я його і купила, не дивлячись на високу ціну. Купувала я все звичайно за свій рахунок.
І ось за день до весілля я носилася зі своєю подругою, придумуючи сценарій для мого «викупу», розривалася між прибиранням, приготуванням салатів, я дуже нервувала, тому що ми з дівчатами нічого не встигали.
А тут ще й Зіна прийшла, почала обурюватися тим, що я займаюся тут дурницями, а ось її, Зіну, мати «ганяє» тільки так, і все це через моє весілля і чому це вона, Зіна повинна витрачати свій час, коли у неї геть з’явилася нерозв’язна проблема: вона поправилась і не влазить в свою сукню.
І тут вона просить у мене: пам’ятаєш ти купила собі коктейльну сукню? Ну дай будь ласка його надіти завтра на весілля? Ти ж завтра будеш у весільній сукні? А я один день поношу і тобі його поверну. І ти його одягнеш на другий день?
Я засмутилася. Ну як це «поносити»? Якщо це плаття відразу приковує до себе погляд, як я його одягну після тебе? Що за дурниці?
І тут Зіна каже:
– А мама сказала, що ти виходиш заміж за мого брата і ти тепер мені як рідна сестра, ми завжди повинні виручати один одного! Це вона мене відправила до тебе попросити плаття. Ще мама говорила, що вона тобі недавно дарувала якісь речі.
(Це щоб я себе відчула боржницею. Так, вона дарувала мені кофтинку і халат.)
Але при чому тут це взагалі. Я подумала, що доведеться погодитися, тому-що тут ще й свекруха образиться напередодні весілля, тільки цього не вистачало. Це був момент, коли довелося вибирати менше з двох зол.
Я віддала їй свою сукню, сказавши: «можеш залишити її собі», і вона радісна втекла.
Капец настав не тоді, коли Зіночка красувалася в моїй сукні. Капец настав на другий день весілля, коли мені було нічого надіти і довелося піти в звичайному простацькому платті.
У селі ж немає магазинів, щоб терміново щось купити, а їздити спеціально в місто часу вже не було. І чуже, у подруг, я не люблю ходити просити, принизливо це.
Та й взагалі, перебираючи речі я зрозуміла що мені нема чого одягти – навіть моє плаття з випускного давно загребла собі Зінька – їй нічого було вдягнути на свій випускний. Таким ось безрадісним видався другий день мого весілля.
*****
Рівно через рік після весілля до мене з’явилася Зіна:
– Я прийшла, щоб поміряти твоє весільне плаття! Рік після весілля пройшов, за прикметами – вже можна!
Одягнувши моє плаття, фату, рукавички і навіть туфлі, вона влаштувала в моєму будинку цілу фотосесію, нафотографувавшись вдосталь. Я і сама із задоволенням подивилася ще раз на свою сукню з боку.
Але на наступний день чоловік мені сказав:
– Припиняй дозволяти їй чіпати твої особисті речі!
Він розповів, що коли був у батьків, Зінька показувала матері фотографії, де вона в моєму весільному платті і мама з дочкою самовдоволено обговорювали, що Зіні моє плаття йде більше ніж мені і що Зіна в ньому виглядає набагато більш цікавіше, як наречена, ніж була я.
– Навіщо ти мені це сказав, – засмутилася я.
– А ось не роби добро, не отримаєш і зло.
Напевно він має рацію. Мені було неприємно, що свекруха навіть тут, в дрібницях, порівнює мене зі своєю дочкою, переконуючи себе в тому, що її дитятко краще, ніж я, невістка.
Дійсно погана прикмета – давати міряти своє весільної сукні!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
