– …Я їм явно заважаю, я ж відчуваю, – мало не плаче шестидесятилітня Ольга Володимирівна. – І дочці, і онукам! Потрібна була, поки допомагала! Будинок продала, все кинула, приїхала в важкий момент… А тепер онуків виростила і більше не потрібна нікому! Дочка вже заговорює про знімну квартиру, уявляєш? Чи я мріяла на старість по чужих кутках?
Ніні тридцять вісім, ось уже десять років вона сама, виховує двох синів-підлітків. Розлучилася, коли молодшому виповнилося два роки, а старшому – чотири.
Колишній чоловік розділив все нажите в шлюбі майно «по-чесному», рівно навпіл: після розлучення Ніна, крім двох дітей і валізи з речами, отримала на руки суму за половину двокімнатної квартири.
А, ну і ще аліменти з офіційної зарплати колишнього – все по закону.
І як би Ніна викрутилася, незрозуміло, якби не мама.
Мама, дізнавшись про все, продала свій будинок в селі і приїхала до дочки. Склали активи і дуже вдало купили двокімнатну квартиру майже.
Ніна стала їздити на роботу до столиці, а мама, закотивши рукава, взялася сидіти з дітьми. Трохи пізніше хлопчаків вдалося влаштувати в садочок, бабуся залишилася на підхваті: відвести в садок, забрати, на ранок сходити, посидіти на лікарняному. Ніна спокійно працювала і не смикалася.
– Як ти живеш з мамою? – розпитували подруги. – Не важко? Не свариться?
– Так, добре живемо! – відповідала Ніна. – Чого нам сваритися? Я їй вдячна. Як би я без мами впоралася – взагалі не уявляю.
Насправді, тертя, звичайно, були з самого початку. Ніна не завжди схвалювала мамині методи виховання та й по господарству багато робила б не так. Але… в її чи положенні було вередувати?
Дякую мамі і за те, що вона робила. Ніна просто закривала на багато очі та це було легко – їхала вона з дому затемна, приїжджала пізно і майже відразу падала в ліжко.
Мама повністю розчинилася в Ніниній сім’ї та онуків. Ніяких сторонніх інтересів, життя заради дітей. Діти пішли в школу і бабуся завзято взялася за домашні завдання і уроки.
І все було начебто добре – спочатку. Потім – прийнятно. Потім – стерпно, якщо не зациклюватися на дрібницях. Але останнім часом якось все зірвалося і котиться.
З віком у мами загострилися болячки і можливо, тому вона стала образливою, плаксивою. Всі її дратує. Хлопчаки просять, щоб бабуся вже припиняла ходити до школи їх зустрічати, але бабуся ніби не чує і не бачить, що внуки вже підросли.
Лізе перевіряти портфелі, зв’язала шапочки, які внуки носити не хочуть, ходить по п’ятах, влаштовує трагедії на тему «Вася знову не хоче їсти супчик та що ж таке, я дві години варила, Вася, ну давай, п’ять ложечок».
Абсолютно втратила контакт зі старшим онуком, не розуміє його абсолютно – аж до того, що дитина тікає від бабусі, цілий день тиняється по друзях, а ввечері чекає Ніну у дворі. І начебто бабуся не стара ще, але ось зрозуміти цих підлітків чомусь зовсім не може…
Загалом, у будинку тепер, замість міцного тилу, кожен день скандали і сльози. Бабуся демонстративно п’є ліки, плаче, викликає швидку.
А недавно у Ніни з’явився залицяльник, який підвозить її додому, запрошує на побачення і взагалі проявляє зацікавленість. Але цей факт розлютив маму найбільше. Вона щиро вважає, що Ніні цього не треба і ще в сорок років! Діти є, чого ще треба на старості років?
Загалом, якесь глобальне нерозуміння, що чергується вельми передбачуваними докорами на тему «Ось, я заради тебе, а ти…». І прірва все зростає.
І Ніні ясно, що для того, щоб зберегти залишки відносин з мамою, а також психіку своїх дітей – треба роз’їжджатися.
Тільки ось виглядає цей роз’їзд некрасиво – виходить, бабуля, поки за дітьми стежила, була потрібна, а як діти виросли – отримає відставку. До того ж вона і не мислить свого життя на самоті. Але і жити далі всім разом неможливо.
Варіантів роз’їзду теж небагато – наймана квартира. Кредит Ніні ніхто не дасть.
Бабусю на знімання не відправити однозначно – переїжджати доведеться Ніні з дітьми. І навіть такий варіант буде для мами ударом. У мами за десять років ні подруг, ні інтересів, ні якихось занять – одні тільки онуки.
І Ніні дійсно соромно й незручно перед нею, адже дітей мама їй виростила і в скрутну хвилину прилетіла на виручку, а вона тепер оперилася і он як… Адже це зрада?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
