Приїхали ми на вихідні в село, до бабусі чоловіка в гості. Євдокія Арсеніївна – найкраща бабуся в світі. І мене, на відміну від сестри і матері чоловіка, вона дуже любить.
Євдокія Арсеніївна кілька років тому кликала нас з чоловіком до себе жити, але з переїздом ми запізнилися: свекруха, дізнавшись про пропозицію матері, швиденько підметушилась і поселила до своєї матері свою старшу дочку, незважаючи на протести літньої жінки. Ми з чоловіком не стали довго сумувати і взяли іпотеку.
Сестру чоловіка, Агату, суспільство власної бабусі дуже напружувало і вона її вижила в старий будиночок в селі, варто було бабусі вийти на пенсію. Ми хотіли забрати позитивну бабулю до себе, але вона відмовилася:
– Мені і там буде добре. Головне – від цих подалі? – обнявши мене на прощання, бабуся відбула на нове місце проживання. А під «цими» вона мала на увазі свою дочку і внучку.
Ми з чоловіком зробили ремонт у бабусі в будиночку, провели їй газ. Будиночок був оформлений на бабусине ім’я, тому ми не хвилювалися, що хтось може прийти і її вигнати. Поки я була в декреті, ми з донькою проводили у любимої бабусі все літо безперервно. Чоловік поставив баньку, альтанку. За допомогою сусіда він спорудив маленьку дитячу площадку: невелика пластикова гірка, пісочника і гойдалки.
Бабуся завжди зустрічала нас разносолами – так вийшло, що жінки в родині чоловіка рано народжували, тому бабусі 60 стукне тільки в наступному році, тому вона у нас ще ого-го! Навіть заміж видати не соромно.
Цього року доньці пішов четвертий рік і мені довелося вийти на роботу. Доньку ми відправили в міні-ясла на дому, подруга порадила – у неї син туди ходив. З бабусею ми зідзвонювалися і навіть листувалися повідомленнями – вона у нас сучасна, у неї навіть планшет є.
У вихідні зібралися ми до бабусі, скучили – жах як. Завантаживши половину багажника подарунків, акуратно розмістивши намальовану для бабусі донькою картину, ми сіли в наш автомобіль і вже через сорок хвилин ми під’їхали до будинку.
На ділянці перед будинком коїлося щось: за альтанці валялися порожні банки від пива, залишки м’яса, миски, немиті шампури і решітка, мангал був перевернутий, гірка була тріснула, всюди валялися недопалки, а в пісочниці спав, згорнувшись в клубок, брат чоловіка Агати. Підійшовши до дверей, я почула крик Агати:
– Ти що, стара, де ходиш? Води мені принеси, я сказала! Що ні зрозумілого?
Я віддала доньку чоловікові і увірвалася в будинок, благо двері були відчинені. Агата, ця королевишна, зволила лежати на бабусиній ліжка, приклавши руку до голови. Я підбігла до неї, взяла за патли і прошипіла:
– А ну-ка повтори, що ти сказала? Так як у тебе язик повернувся? Швидко вибачилася і пішла геть!
Вона почала вириватися, кричачи:
– А ти тут хто така? Не твоя справа, як хочу, так і розмовляю.Тебя забула запитати!
Озирнувшись, я побачила що в будинку нітрохи не чистіше, ніж на вулиці. Від подальшого мого гніву на Агату врятувала Євдокія Арсеніївна:
– Мила, приїхала, нарешті! А ці з’явилися вчора, я говорю – їдьте, онук з дружиною приїдуть, а вони – ми тихенько у дворі посидимо і поїдемо, упіліся, вломилися. Вона телефон відібрала, щоб я не подзвонила вам. Кричали всю ніч.
Я міцно обняла бабусю:
– Зараз ми пояснимо, як треба себе в гостях вести.
– Не треба, нехай іде з миром. Прибратися б, – зітхнула бабуся.
Прибирали Агата з чоловіком під наглядом мого чоловіка. А я ще й грошей витребувала на нову гірку. Ми проводили непроханих Бабулино гостей не дивлячись на їх голосіння:
– Як я за кермо сяду? Перегар за версту, прав позбавляти.
До речі, чоловік, що спав у пісочниці, так і не прокинувся – вони його так посадили на заднє сидіння і поїхали. Світ в бабусеному будинку був відновлений.
А от увечері Агата знову з’явилася, та не одна, а в компанії матінки.
– Якого … ти командуєш тут? – накинулася на мене свекруха.
– А ну-ка цить! Сама-то краще чи що? Казала тобі – свапити Агатку треба! Це – мій будинок і мені вирішувати – хто тут командує, а хто ні. А щось не влаштовує, я і квартиру міську забрати можу. Он – онукові віддам, або на правнучку перепишу. Залиште мене в спокої! Я вас не кликала! – розлютилася Євдокія Арсеніївна.
Свекруха, не чекала від мами такої відсічі, ретирувалася з Агатою на пару. Сподіваюся, не скоро вони знову зберуться провідати бабусю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
